Question

Допоможіть, будь ласка, написати твір мініатюра,, У кафе,,

Answer 1

Ответ:

Мама і тато змалку привчали мене правильно поводитися за столом: не класти на стіл лікті, користуватися виделкою та ножем, тощо. Мама завжди казала, що культурна людина і їсти буде культурно, навіть коли їсть на самоті. Цього року батьки вирішили відсвяткувати мамин день народження у ресторані. Тато заздалегідь заказав столик у ресторані "Театральний", що неподалік від театру. 

Ми зайшли до ресторану, залишили верхній одяг у гардеробі та пішли до залу, де нас зустрів мертодотель. Він показав нам наш столик, де вже лежало меню. Ми почали вибирати страви. Коли ми визначилися з вибором, до нас підійшов офіціант і ми зробили заказ. Поки ми чекали на страви, ми слухали музику: у залі грав справжній джаз-оркестр. Тато й мама були у захваті, і навіть мені сподобалося кілька композицій, хоча я джаз не дуже люблю. 

Їжа була дуже смачною. Ми їли, нікуди не поспішаючи, слухали музику та розмовляли. Потім тато побачив свого колегу, який теж прийшов зі своєю дружиною до ресторану. Тато й мама запросили їх за наш столик, щоб поспілкуватися. Виявилося, що ця пара святкувала річницю свого одруження. Ми їх привітали з цієї нагоди. Потім мама по секрету мені розповіла, що дружина татового колеги їй сказала, що я добре вихований, і ій було дуже приємно це почути.

Крім подарунка, тато купив нам всім квитки в театр, і після обіду ми пішли на виставу. Того дня давали "Гамлета". Ось так батьки мене привчають до культурної поведінки. Я дуже вдячний їм за це.

Answer 2

Вечір в кафе. Невеличкий закуток затишної атмосфери, наповнений ароматом кави та приємним гомоном людей. Лампи розсіяним світлом освітлюють дерев'яні столики, на яких розташовані погляди та посмішки. Музика легенько лине в повітрі, створюючи фон для розмов.

За одним зі столиків сидить молода пара. Вони вперше тут і шукають спільну мову. Дівчина забавлено розмовляє, розповідаючи про свої захоплення і мрії. Її очі сяють енергією і відкритістю до світу. Хлопець слухає її з захопленням, вразений не тільки її красою, але й внутрішнім світлом.

У сусідньому кутку сидить середнього віку чоловік. Він захоплено переглядає сторінки книги, усміхаючись читаним рядкам. Зовсім поруч, за іншим столиком, сидить жінка з лаптопом, глибоко зачарована своїм творчим процесом.

Бариста заливає каву в келихи, створюючи справжню мистецьку композицію. Її рухи злагоджені та точні, наче танцюристка на сцені. Кожен ковток кави переносить гостей в інший світ, де час зупинився і всі клопочуться лише про момент.

В далекому куточку затишного кафе, невидимий для багатьох, сидить старий чоловік з мудрими очима. Він спокійно спостерігає за всіма, як вітрило високо на горі. Його думки, мабуть, блукають у світ минулого, спогади вкладені в кожну зморшку його обличчя.

Кафе – це не просто місце для перекусу або келиха кави. Воно втілює казку, де кожна людина має свою роль і свою історію. Тут мрії зустрічаються з реальністю, сторінки книг оживають, а серця об'єднуються відпочивальниками ниткою спільності. І в цьому закутку всі відчувають, що вони - головні герої власної історії, яка розгортається прямо перед їхніми очима.