Question

Треба написати твір-опис праці в художньому стилі (не копіюйте з інтернету). Допоможіть, будь-ласка

Answer 1

Ответ:

До нового року залишалось не довго.І тому я вирішила прикрасити свою кімнату новорічними малюнками . Як завжди я починала  шукати малюнки в інтернеті.Це було важко і довго.Для новорічних малюнків я підготовлювала  ватман та акрилові фарби .Акрил щоб колір був яскравішим і тому я даю перевагу більше акриловим фарбам,чорний маркер для виділення контуру, так малюнок виглядатиме краще і обємніше та мій улюблений блискучий клей.який я завжди використовую при малюванні зимових малюнків.

Тоді я беру олівець і роблю нарис.А  потічм змішавши фарби , удосконалюю малюнки, а під кінець обвожу контур чорним маркером и трішки блискучого клею.Оглянувши малюнки , я булам дуже задоволена своєю роботою .

Объяснение:

Писала сама. і менітакож задали  дз написати твір.

Answer 2

Схід сонця ледь-ледь зближається з горизонту, і уже на горбах полярного ранку прокидається світ роботи. Каплі роси мерехтять на трав'янистих покривах, а димок дрібних домівок піднімається вгору, будячи сонних жителів цього скромного куточка світу. Це село, де працюють справжні майстри своєї справи.

Перші промені сонця висмоктують таємничість з розпочатих робіт. Сільський пейзаж оживає яскравими плямами жовтого та зеленого кольорів – це життєвий струмок сонячного світла, що спливає з-під гілля лісу та тягнеться до далеких обріїв землі. Вітер шелестить у високих вершинах дерев, розповідаючи свої найсокровенніші таємниці мудрим дідам, що вже давно стали легендами цих місць.

А ось і вони – справжні герої цього світу! Тільки що вставши зі своїми домогосподарствами, вони з нетерпінням виходять на подвір'я, щоб розпочати той непростий та відповідальний танець праці. Кожен день – це новий виклик, новий шанс зробити щось чудове для своїх сімей і свого села.

Серед них – старий коваль. Його руки, зміцнілі від багатьох років кування, вміло обходяться з вогнями кузні, яка щойно ожила до життя. Вогонь пожирає метал, як жагучий поклонник своєї прекрасної коханки, а коваль у цьому танці з вогнем – неперевершений майстер. Він дихає разом із своєю кузнею, і, здається, що їх душі взаємно доповнюють одна одну.

На городі біля дерев'яного будинку працює селянка. Її ніжні руки знають секрети ґрунту, а усмішка не покидає її обличчя. Вона мудро розміщує рослини, мов маленькі дитячі долоньки, які потребують її турботи та ніжності. Кожен кущик квітки підкаже їй, як його потрібно оберігати, і відповідь знайдеться в серці селянки, у тих мріях, що сяють в її очах.

У полі біля села працює сільський хлопець. Він – справжній козак з гідністю на обличчі та вогням в очах. Кропив'яні долоні обережно сіють насіння, наче дарують землі майбутніх плодів. Його крізь труднощі проводить солодкий посмішка, як вітерець літнього дня, що ніжно грає з волоссям на голові. І тоді відчувається, що праця – це не лише фізичний труд, але й духовна майстерність, що дарує радість і задоволення.

Село оживає разом з працею своїх мешканців, стаючи свідком того, як їхні руки створюють твори великого мистецтва. Тут вся рутинна повсякденність стає захопливою історією, а робота перетворюється на художнє втілення душі людини. Коли сонце сховається за горизонт, залишаться лише сліди важкої праці та відчуття злагоди, що поселяється у серцях мешканців цього чарівного села.