Question

Твір на тему"вчора був сильний вітер".12-15 речень

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Вчора був сильний вітер. Він був такий сильний, що матінка залишила мене сидіти у дома, бо боялася за мою безпеку. Його сила прогинала гілки дерев майже до самої землі. Мені було дуже страшно, але за друзями я сумував сильніше, тож вирішив ослухатися своєї мами та пішов з квартири, доки вона готувала мені сніданок на кухні.

Опинившись у під'їзді, мені стало ще страшніше, бо там не було світла. Усе було таким темним, що мені на хвильку здалося, що я вже давно не у під'їзді, а впав у якусь діру у земли глибиною у тисячі метрів, але чомусь, не зрозумів цього. Мій здоровий глузд підказував мені, що зробивши кілька кроків та відкривши ці двері, стане набагато світліше, та моя глубока дірка у землі перетвориться на той під'їзд, який був вчора, тиждень тому, 5 років тому... Але, у той момент, коли я вже дотягнувся до дверей, відкрилися двері вже моєї квартири. Усе стало світліше, тож я, майже без страху, обернувся до матері. Вона дивилася на мене дивним обличчям. Вона одночасно гнівалася на мене, тому що я ії ослухався, та майже стримувала сміх, тому що я намагався піти на вулицю у домашніх капцях та банному рушнику поверх мого оголеного тіла. Я швидко побіг обратно у квартиру, та чекав покарання, але матінка вирішила, що своєю бурхливою фантазією я сам себе покарав, тож відправила мене не у куток, а на кухню, їсти сніданок.

Answer 2

Вчора був сильний вітер, який несподівано налетів із повною силою на наш містечко. Вітер вирував усюди, не залишивши ніякого куточка неушкодженим. Дерева гойдалися так, наче танцювали під зливовими ритмами природи. Гілки і листя розтанцьовували в небі відчайдушний вальс, переплітаючись у непередбачуваному хореографічному вишуканстві.

Вітер завив, мов справжній вовк, забираючи з собою гучні крики і голоси людей, що прагнули передати йому свої послання. Він створював мелодію з різноманітних звуків: гуркоту дахів, дзюрчання дощових струменів, свисту провітряних тунелів між будинками.

Помітною була його вплив на природу – пишні квітки гойдалися на тонких стеблах, а трава лягала, наче намагаючись заховатися від негоди. Небо теж ніби зляглося, приховуючись за хмарами, які пливли над містом, наче військова ескадра, готова розправити свої крила і скинути на землю весь свій потужний дощ.

Спроби людей утриматися на вулицях були марними, адже вітер дихав такою силою, що не давав рухатися народу. Дехто втратив свої головні убори, і шапки й шарфи літали по вулицях, створюючи комічний вид.

На місцях, де зазвичай регулярно стояли велосипеди, немає навіть сліду – вони утікали, наче спробуючи втекти від стихії. Автомобілі також попадали під натиск вітру: вітер стукався в скла, а дерев'яні гілки, розірвані з дерев, залишали подряпини на капотах.

Вітер поширив по місту атмосферу хвилюючої загадки, несучи з собою запахи далеких лісів та приморських вод. Його силует проступав у горизонті, змішуючись із сірими хмарами, але той не збирався зупинятися, мов би хотів досягти крайньої мети.

З настанням вечора вітер стих і розбігся на заході сонця. Його незабутній танець закінчився, але спогади про цей несподіваний природний диво залишились у серцях людей надовго.