Question

Твір оповідання за жанровою картиною Тарас пастух

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

На мою думку, на картині вдало переданий початок поезії «Мені тринадцятий минало…».

На передньому плані бачимо на невисокому пагорбі підлітка. На ньому біла вицвіла полатана сорочина, збоку солом’яний бриль з нерівними краями, що свідчить про убоге життя дитини. Допитливий хлопець схилився над згортком паперу, чи то читає, чи то малює. Краса та спокій довкілля передалися дитині. Здається що, він відпочиває, проте це не так. Унизу пасуться вівці, саме їх охороняє малий пастух.

На задньому плані знайомі краєвиди рідного села: маленькі хатини, високий храм, годувальник-млин. Усе потопає в зелених садках, запашних луках. Напевно тільки там, серед буяння природи, на широкому привіллі міг Тарас відчути себе вільним, на мить забути про своє гірке сирітське життя.

Картина написана масляними фарбами на полотні. Пастельні кольори від білого до зеленого підкреслюють ніжність та співчуття до зображеного. М’які лінії утверджують життєлюбність кожної дитини.

Answer 2

У лісі, серед пустих полонин, жив Тарас – справжній пастух. Його життя було таке ж просте і відокремлене від шумного світу, як його оселя – скромна хата з дерева та соломи.

Від самого дитинства Тарас вивчав секрети природи і тварин. Він знаходив щастя в ранкових співах пташок та вечірньому шепоті вітру. Його найближчими друзями були вівці, які вірно слідували йому по полонинах, наче вони розуміли його мову.

Одного разу, коли осінній дощ поливав землю, Тарас помітив невеличке ведмежатко, яке загубило свою матір. Його серце заболіло від співчуття, і він вирішив прийняти ведмежатка під своє крило. Він назвав його Медвином і ставився до нього з доглядом та любов'ю, навчивши його всьому, що він знав про ліс та його закони.

Роки пролетіли, і Тарас з Медвином стали невід'ємними друзями. Вони разом боролися зі спекою літа та холодом зими, разом ділили радість від зірок на небі та пісень пташок. Життя пастуха було повне відданості природі і тваринам.

Але одного дня сталося найгірше – великий лісовий пожежа наближалася до їхнього маленького куточка раю. Тарас разом з Медвином намагалися загасити полум'я, але воно було надзвичайно сильним. Сил вже бракувало, а пожежа наближалася.

Серце Тараса ламалося від болю. Він не міг втратити все, що так дорого було йому. І тоді, коли вже здавалося, що надія втрачена, небо помилувало їх. Дощ почав ллється, приносячи з собою довгоочікувану воду для гасіння пожежі.

Тарас разом з Медвином працювали, як ніколи раніше, вони несамовито гасили полум'я до самого ранку. І коли сонце зійшло, вони побачили, що пожежа здолана. Ліс був збережений, а їхня дружба стала ще міцніше.

З того дня Тарас став підсумковим уроком для всіх, хто чув про його історію. Він показав, що сила дружби та відданості природі може подолати навіть найскладніші випробування. І, хоча він залишився простим пастухом, його історія стала прикладом того, як навіть одна людина може внести великий внесок у збереження природи та навколишнього середовища.