Question

ПОБОДУЙТЕ СХЕМУ РЕЧЕННЯ : Зївши вареника,я падаю в натоптані снігом санки,дядько Себастан умащується на спереду,і ось уже кінь виносить нас у широкий засніжений світ,де у паморозі срібло туманіють верби,де вітряки остуджують сонце,а річка погойдує переспілі китиці отого очерету,в якому й досі живуть чиїсть сумні голоси

Answer 1

Ответ: [ ], [ ], і [ ], (де), (де), а [ ], (в якому).

Объяснение:

Answer 2

Зворушлива картина виринає переді мною, коли згадую той чудовий момент. Задоволений від смаку вареника, я починаю відчувати незвичайну легкість. Аж раптом, я лежу на натоптаному снігу, а переді мною розміщуються санки. Умілий дядько Себастьян ретельно обмащується на переду, готовий взяти кермо у свої руки.

І ось наша прогулянка починається. Вгору стрибають коні, що надає їм надзвичайної енергії. Швидко ми вирушаємо у широкий засніжений світ, де кожен куточок наповнений чарівністю зимового пейзажу. Верби, покриті тонким шаром срібного туману, здаються мрійливими створіннями, які таємничо вигинаються перед нашими очима.

Вітряки, розташовані вдалеку, обдувають сонце своїми величезними лопастями, спричиняючи охолодження. Сонце плавно занурюється в сніжні покриви, залишаючи на небі розмаїті відтінки рожевого й фіолетового.

Наш шлях пролягає поблизу річки, яка, замиривши свої бурхливі хвилі, лагідно погойдує переспілі китиці отого очерету. Здіймалась зворушлива мелодія, коли вітер легко коливався серед вербових гілок, створюючи вир обійм.

Усередині того чарівного очерету, ніби у прихованій фортеці, мешкали сумні голоси, які продовжували жити й досі. Їх звуки проникали в мою душу, залишаючи слід у серці. Це була мелодія, яка здатна доторкнутися до найтонших струн людських почуттів, збуджуючи емоції й викликаючи сумирні думки.

Залюбки я занурююся у цю зимову казку, відчуваючи магію кожного моменту. Снігова сузір'я, мелодія вітру та спів переспілих китиць увібрали мене у свої обійми, надавши мені відчуття спокою й повноти життя.