Question

Есе на тему : Весна крізь карантинне вікно​

Answer 1

Ответ:

До какого времени нужно эссе и какой класс?

Объяснение:

Весна крізь карантинне скло

  Весна… Це час, коли аромат на вулиці одурманює з першого подиху.  Щойно розквітлі тюльпани, запашні пахощі квітучих абрикос, слив, яблунь. Легкий, по-весняному теплий вітерець розвіює ці аромати всюди, і мимовільно, навіть не помічаючи, починаєш посміхатися.

 Весна на карантині стала справжнім випробуванням для тих, хто любить та цінує природу. Коли все буяє та зеленіє, ти сидиш вдома і сумно поглядаєш крізь зачинене вікно на веселу, усміхнену вулицю. Ти уявляєш, як стрімголов біжиш просто до лісу, відчуваєш весняну хвилю нових сил, бо як природа прокидається, так і ти, ніби починаєш нове життя. Спів птахів, шурхотіння вже яскравої зеленої трави, маленькі різнобарвні квіточки, все це навіює радість життя і саме в такі моменти відчуваєш наскільки воно прекрасне! Але на жаль, ти не можеш все це побачити й почути, бо сидиш вдома, за карантинним склом, і носа не висуваючи назовні.

 А як щодо людей? Природа прокидається, а люди навіть не помічають цієї дивовижної краси. Їхній шлях пролягає від дому до магазину і навпаки, так, що навіть не вдається налюбуватися весною. Але як воно дивно не було, весна тепер, зовсім інша. Людей на вулицях через карантин стало зовсім мало, і природа нарешті відчула свободу. З приходом весни, міста, ліси й поля стали чистішими, повітря прозорішим. Люди, сидячи вдома на самоізоляції, вже не шкодять природі так, як самі того не помічаючи, робили раніше.  

 Карантинна весна, з великою кількістю злив, теплого сонця, квітучих рослин, стала справжнім переродженням природи. І вона так само, продовжує дарувати усмішку, насичувати свіжими пахощами, надихати, і просто, робити на душі тепло та радісно.

ААААА, это было сложно))

Answer 2

Весна крізь карантинне вікно: Перлина природи в обіймах обмежень

Життя непередбачуване та повне сюрпризів. Весна, яка завжди приносила радість і оновлення, наразі розкривається перед нами через карантинне вікно як щось більше, ніж лише пора розцвіту природи. Специфічна обстановка, пов'язана з пандемією, накладає свій відбиток на сприйняття нами навколишнього світу. Весна ґрунтується на циклічності та обіцянці нового початку, але як ми сприймаємо цю пору в умовах обмежень?

Весна завжди символізувала відродження та плідність. Від зміни барв на деревах до співу пташок, від перших квітів до набухання бруньок – кожен з цих елементів викликає в нас радість і відчуття щастя. Однак цього року багато хто бачить весну з іншого куточка. Карантинні обмеження можуть здатися як засліплюючими призмами, через які ми бачимо світ. Самоізоляція та обмеження на контакти обмежили наше можливе сприйняття весняної краси.

З іншого боку, саме ці обмеження можуть поглибити нашу здатність сприймати природу. Ми стаємо більш уважними до дрібниць, до тих дивовижних деталей, які ми раніше можливо не помічали. Кожен квітка, кожен листочок, кожен звук пташиного співу стають дорогоціннішими, бо вони стають джерелом нашої радості в умовах обмежень.

Звісно, весна крізь карантинне вікно також ставить перед нами виклик. Як ми зберігаємо позитивний настрій та гармонію, коли світ навколо здається невпізнаваним? Як зберегти почуття надії та віри в майбутнє, коли здається, що ми опинилися в зачинених межах?

Відповідь лежить, можливо, в здатності адаптуватися та змінювати погляди. Весна надихає нас на нове життя, і це життя не завжди може бути таким, яким ми звикли його бачити. Відкриваючи для себе нові способи сприйняття довкілля та краси, ми можемо знайти глибокий зміст навіть у тих обмеженнях, які ми відчуваємо.

Отже, весна крізь карантинне вікно – це не лише призма, яка розкриває перед нами новий вимір природи, а й можливість знайти в собі силу адаптуватися та відкривати для себе новий світ навіть у незвичних обставинах. Нехай ця весна стане для нас символом не тільки розцвіту природи, а й нашої внутрішньої сили та здатності бачити красу навіть там, де вона здається найменш очевидною.