Question

40 баллов даютвір- оповідання з обрамленям (любая тема)​

Answer 1

Ответ: Зустріч у лісі

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.

Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...

Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.

Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.

Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.

Объяснение:

Answer 2

Коли я був молодшим, в моєму селі розцвітали найбільш неймовірні легенди. Само село було приховане в глибока долинах, оточене високими горами, і мешканці завжди дотримувалися традицій та вірили в дива.

Одного разу, взимку, коли сніг покривав дахи хат і замело всі дороги, у селі почали поширюватися чутки про загадкове зникнення діда Олександра. Дід був одним із наймудріших і старших жителів села. Він завжди радив людям, розповідав неймовірні історії та мав дар передбачення майбутнього.

Зникнення діда Олександра викликало загальний хвилювання у селі. Ми з друзями вирішили відправитися на пошуки діда та розгадати цю таємницю. Ми взяли з собою декілька маленьких ліхтариків та карти села, яку нам дав старий Олексій, який пам'ятав часи, коли ще був дитиною.

Після години ходьби ми дійшли до місця, де, як вважали, міг би переховуватися дід Олександр. Була ніч, але зірки сяяли на небі яскравіше, ніж коли-небудь. Ми розділилися на пари і почали обстежувати довколишній ліс.

Мій друг, Макс, раптом закричав, вказуючи на дерево, на стовбурі якого було написане чимось блискучим "Слідуйте за зіркою". Ми подивились угору і побачили найяскравішу зірку на небі, що виглядала, наче би показувала нам шлях.

Ми йшли за зіркою, долаючи густий ліс та завалені дороги. Після довгих годин пішої подорожі ми дійшли до старого замку, який ледь лишився відомим в селі. Він стояв в самому серці гір і мав вигляд, наче би знаходився в іншому світі.

Ми увійшли до замку і знайшли себе в довгому, пустому коридорі. На стіні було написано "Вас чекає відповідь за ворітьми". Ми рушили далі і відчували, як спантеличеність посилюється з кожним кроком.

Нарешті, ми відчинили важкі дерев'яні ворота і потрапили в велику залу. Там, на троні, сидів дід Олександр, відзначний і величний. Він посміхнувся і почав розповідати нам про свою пригоду.

Виявляється, дід був відправлений на магічну місію, щоб зберегти джерело життя, яке знаходилося у серці гір. Тільки він міг підтримати рівновагу і зберегти його від загибелі. Важка місія вимагала його віддалення від села на деякий час.

Дід подякував нам за те, що ми розкрили таємницю його зникнення, і розповів нам більше про свій досвід. Ми вдячно прислухалися до його розповіді, і коли прийшов час прощатися, ми відчули, що стали багатшими на незабутні враження.

Повернувшись в село, ми поділилися нашою історією з іншими мешканцями. Легенда про загадкове зникнення діда Олександра стала новою неймовірною історією для села, яка буде розповідатися з покоління в покоління.