Question

Записати текст, вставляючи пропущені букви, коми, зняти риски і правильно записати слова. МОЛОДИЙ ЛІС Темно в/лісі. Молодий стрункий явір вкривш.. корін..я оксамитовим мохом високо сягає рябен..ким стовбуром. Сягає, щоб з..леним верховіт..ям осміхнутися до/блакитного неба (з,с)купатись в/золотому промін..і. Цікавим оком поглянути на/ш..рокий чудовий краєвид ро(с,з)мовитись з/вільним вітром... Тихо в лісі. Повітря не/дихне ні/що не/ш..рехне жодна рослинка не/схили..ся не/злякає мален..кої комашки. Мов усе поснуло, мов зачарован..е. За/те в/горі йде гучна розмова вітру з/лісовим верховіт..ям. Ось чутно, як н..се віт..р яку/сь новину з/далекого лісу, що синіє за/горбочком. Здалека чути глухий гомін. Він наближає..ся ду(щ,жч)ає обхоплює в..рховіт..я. І здається, що кожне дерево своїм листочком ш..поче яке/сь чарівне слово. А ті слова зливаючись в/чудову гармонію ш..потін..я хвилею кот(ю,я)..ся далі завмираюч.. в/просторі... За/першою хвилею кот..т..ся друга, третя... М..лодійний шел..ст лист..я. Чарівна музика молодого лісу...

Answer 1

Ответ:

Темно в лісі. Молодий стрункий явір вкривши коріння оксамитовим мохом

високо сягає рябеньким стовбуром. Сягає, щоб зеленим верховіттям

осміхнутися до блакитного неба зкупатись в золотому промінні. Цікавим

оком поглянути на/широкий чудовий краєвид розмовитись з вільним

вітром...

Тихо в лісі. Повітря не дихне ніщо нешерехне жодна рослинка несхилилася

незлякає маленької комашки. Мов усе поснуло, мов зачароване. За те вгорі

йде гучна розмова вітру з лісовим верховіттям. Ось чутно, як несе вітер

якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком. Здалека чути глухий

гомін. Він наближається дужчає обхоплює верховіття. І здається, що

кожне дерево своїм листочком шепоче яке/сь чарівне слово. А ті слова

зливаючись в чудову гармонію шепотіння хвилею котяться далі

завмираючи в просторі... За першою хвилею котиться друга, третя...

Молодійний шелест листя. Чарівна музика молодого лісу...

Answer 2

МОЛОДИЙ ЛІС. Темно в лісі. Молодий стрункий явір вкривши коріння оксамитовим мохом високо сягає рябеньким стовбуром. Сягає, щоб зеленим верховіттям осміхнутися до блакитного неба, засвітитися в золотому промінні. Цікавим оком поглянути на широкий чудовий краєвид, розмовитися з вільним вітром...

Тихо в лісі. Повітря недихне, ніщо нешурхне, жодна рослинка несхилиться, не злякає маленької комашки. Мов усе поснуло, мов зачароване. Зате вгорі йде гучна розмова вітру з лісовим верховіттям. Ось чутно, як вітер носить якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком. Здалека чути глухий гомін. Він наближається, душає, обхоплює верховіття. І здається, що кожне дерево своїм листочком шепоче яке-сь чарівне слово. А ті слова зливаючись в чудову гармонію, шепітнія хвилею, котячись далі, завмираючи в просторі...

За першою хвилею котиктя друга, третя... Мелодійний шелест листя. Чарівна музика молодого лісу...