Question

ПОМОГИТЕ ИСПРАВИТЬ ОШИБКИ СРОЧНОООО Диктант Зійшло солнце ожили хмари й червоною річкою поплевли вище далекого лісу вишче весіного яру. Плюскоче в досвітній темряві доспіла ярина і на високій могилі як побратими застигли два ясеня. Мерегтить широкий шлях і в голубому прорізі віт гойдаєця ледь помітний серп молодого місяця підпливаючи до мерехтливої вранішної зорі. Старі саджені у два рядка крислаті липи з'єднуюця мережаними брамами й повівають медом. Пливуть вони як прадавнина натомлені і величні. Не велика косарська криниця вабить своїм тихим плескотом. Умістились в ній і придорожні дерева і високе коване небо із серпом місяця хмаринами і дрімають у її глибині осипані стріли громовиць. І вода в ній міцна на корені настояна. У раз усе покращало і ясени з блакитніми тінями і зеленим шумом і стиглі червоні маківки що бренять милодію поля. А над ними гуде дзвін і вище нього летять лелеки а під ногами солнце смикає за поводи тіні. Густим килимом укривають теплу землю фіалки. Вони пахнуть ніжно радісно і хвилююче. Випростовує свої волохаті пилюстки тихий сон. Стрімко зводяться тремтливі дзвіночки. Усе захоплює усе вкриває войовничий невідступний швидкий барвінок. Усе посміхається новому дню. У нашому стрімкому повсякденому житті можна чимало чого презабути, навіть номер мобільного телефону випустити з пам'яті вчорашню обіцянку та немаємо права забувати про красу навколо як спалахує рожевим цвітом креслата яблуня біля вікна, як поособливому чарівно сходить і заходить солнце.

Answer 1

Сподіваюся допомогла.

Answer 2

Зійшло сонце, ожили хмари, й червоною річкою попливли вище далекого лісу, вище весняного яру. Плескотить в досвітній темряві доспіла ярина і на високій могилі, як побратими, застигли два ясені. Мерехтить широкий шлях і в голубому прорізі вітер гойдається ледь помітним серпом молодого місяця, підпливаючи до мерехтливої вранішньої зорі. Старі саджанці у два рядки крислаті липи з'єднуються мережаними брамами й повівають медово. Пливуть вони як з давнини, натомлені і величні. Не велика косарська криниця вабить своїм тихим плескотом. Умістились в ній і придорожні дерева і високе коване небо із серпом місяця, хмаринами, і дрімають у її глибині осипані стріли громовиць. І вода в ній міцна на корені настояна. Разом усе покращалося: ясені з блакитними тінями й зеленим шумом, стиглі червоні маківки, що бренькають мелодію поля. А над ними гуде дзвін, і вище нього летять лелеки, а під ногами сонце смикає за поводи тіні. Густим килимом укривають теплу землю фіалки. Вони пахнуть ніжно, радісно і хвилююче. Випростовують свої волохаті пилюстки тихий сон. Стрімко зводяться тремтливі дзвіночки. Усе захоплює, усе вкриває войовничий, невідступний, швидкий барвінок. Усе посміхається новому дню. У нашому стрімкому повсякденному житті можна чимало забути, навіть номер мобільного телефону випустити з пам'яті, вчорашню обіцянку, але немаємо права забувати про красу навколо, як спалахує рожевим цвітом крислатої яблуні біля вікна, як по-особливому чарівно сходить і заходить сонце.