Question

Скласти твір розповідного характеру з аелементами роздуму

Answer 1

Ответ:Одного ранку Михайлик та Оленка зібралися до лісу за грибами. Вони знайшли стежку ,яка вела до лісу.Діти йшли та йшли, ось стежка і закінчилась. Михайлик прив'зав мотузку до дерева де стежка кінчалась і діти пішли у саму глибину лісу. Вони нарешті знайшли галювинку з грибами и Оленка спитала.

-"ти знаєш що це за гриби?"

-"ні, не знаю". Відповів михайло та додав.

- "Оленко, ти бери, а потім вже розберемося!"

Дівчинка занепокоїлась.

-"здається я десь бачила ці гриби, але де?"

-"де, де мабуть у лісі?" Відповів Михайлик.

-"Точно!" Я їх бачила у книзі отруйних грибів".

-"Та, що ти таке кажеш? Вони ж їстівні!"

Коли Оленка повернулася вона побачила як Михайло їсть ці гриби . Дівчинка закричала.

-"Ні, це поганки! Вони отруйні!"

Вона взяла мишку за руку і швидко потягла його додому.

Объяснение:

Answer 2

Вітер шелестів листям дерев, створюючи ніжну мелодію, яка пронизувала повітря теплим літнім дотиком. Ходячи по стежці, я відчував, як підступно налягають на мене спогади минулого. Безтурботні дитячі ігри, перші весняні пробудження природи, незабутні зустрічі з друзями – все це навіювало мені смутність і водночас ніжну теплоту.

Зупинившись біля старого вербового дерева, я відчував, що час ніби зупинився. Літа промайнули, мов спробуючи викликати в пам'яті найяскравіші миті. Спогади торкалися серця, наче легкий дотик пір'яними підметушками. Я усміхнувся, спогадаючи своїх батьків, які завжди раділи моїм досягненням і підтримували у важкі хвилини.

Сонце сховалося за хмарами, і небо почало змінювати свою палітру відтінків. Цей перехід від дня до вечора завжди був для мене особливим моментом роздуму. Здається, що в ці миті зникає час, і ти маєш змогу осягнути безкраї простори думок і планів.

Піднявши погляд на небо, я подумав про мрії, які супроводжували мене на протязі усього життя. Мрії – це той маяк, який направляє наші дії та рішення, надаючи їм сенс і напрямок. Час від часу, занурившись у світ роздумів, ми здатні переосмислити свої цілі, виокремити головне та знайти себе серед шумного потоку повсякденності.

Повітря стало прохолоднішим, і я позбувся моменту роздуму, повертаючись до реальності. Вітер продовжував шелестіти листям, неначе хотів нагадати мені про непередбачуваність життя. І хоча спогади залишали слід в моєму серці, я відчував, що настав час створювати нові моменти, які завтра стануть частинами цінних спогадів.