Question

Твiр розповiдь про вербу​

Answer 1

Ответ:

Верба, як символ України

Объяснение:

Верба — одне з найпоширеніших дерев в Україні й одне з найулюбленіших, бо про вербу та калину складено дуже багато пісень, а ще кажуть: "Без верби і калини нема України".

Про вербу існує безліч повір'їв, легенд, приказок, різних оповідок. З народних уст можна почути ліричні розповіді про вербу, яка є символом родючої сили, пробудження природи, України, батьківщини. А ще розповідають різні страшні історії про старі сухі верби, в дуплах яких поселяється нечиста сила.

У народі кажуть: "Там де живе верба, житиме й річка", "Де срібліє вербиця, там здорова водиця", тому криницю копають завжди під вербою. Вербові гілки освячують напередодні Великодня у Вербну неділю. Галузками б'ють один одного, приказуючи: "Не я б'ю, верба б'є, за тиждень — Великдень". Бажають: "Будь здоровий як верба".

Верба оспівана в піснях, переказана в легендах, вона й справді є одним із символів України.

Answer 2

У селі, неподалік річки, зі сторони лісу, стояла величезна та витончена верба. Вона була середнього віку і мала довгі гнучкі гілки, які розкидувалися в усі боки, немов вона здавалася прагнути обійняти весь світ.

Верба була улюбленою місцем зборів села. Люди приходили до неї, щоб проводити час у її приємній тіні, розмовляти та відпочивати. Діти часто плели віночки з її гнучких гілок та гралися під її кронами.

Але верба була не тільки просто деревом. Вона була свідком багатьох подій, які траплялися в селі. Вона бачила радісні свята, коли село відзначало Великдень та Різдво. Вона була свідком весіль, коли молоді пари приходили під неї, щоб скласти обітниці любові й вірності.

Верба також побачила горе села. Вона стояла непорушно, коли сільську спільноту охопила хвиля хвороби, а люди шукали утіху й підтримку під її гілками. Вона була тихим свідком сумних прощань з померлими, коли село схиляло голови і висловлювало свої співчуття.

Верба віддавала свій життєвий сок для збереження краси та життєздатності. Вона була символом надії й відродження. Кожної весни, коли зима закінчувала своє панування, верба першою оживала. Її гілки швидко набували свіжого зеленого листя, а цвіти розкривалися у прекрасні величні квіти.

Життя верби не було безтурботним. Часом шторми розма