Question

Добрий день! Терміново скласти твір художнього стилю на будь яку тему. Заздалегідь дякую!☺️​

Answer 1

Ответ:

- Що може бути красивіше лісу восени? Різноманітність барв від зеленого до жовто-червоного. Тихо в лісі - падає листя, шарудить під ногами, прихоплена першим заморознем, листя.

Тече спокійний струмок з прозорою, чистою водою. Неспішно бреде сімейка кабанів з молодим виводком, стрибають по деревах білочки. З протяжним криком клин гусей направляється на південь.

То тут, то там вигляне капелюшок боровика, або набредеш на пень з сімейкою опеньків.

Після такої прогулянки відчуваєш умиротворення, повноту життя. Важко уявити, що скоро все це пишність вкриють замети білого, пухнастого снігу.

Объяснение:

Тема: осінь

Answer 2

Добрий день!

Засинаючи під зірками

Було це влітку, коли ніч неслизько підступала до землі, і зірки виглядали так близько, ніби виставлені на долоні. Село сповнювалося тихою спокоєм, і навіть шуміння лісу здавалося величезним хором заспокійливої мелодії.

Оля вийшла на подвір'я, щоб насолодитися нічним вітром і поглянути на безмежну небесну панораму. Вона розкинула руки і закричала у ніч, немов хотіла поділитися своєю радістю з кожною зіркою. Її голос розносився далеко-далеко, але не порушував цього магічного спокою.

Село вже давно лягло спати, і Оля відчувала себе одною з небагатьох відповідальними за нічний спокій цього маленького куточка світу. Вона подивилася на маленький будинок неподалік, де світло лампи ще горіло. Це був будинок її бабусі, яка завжди відкривала для Олі світ мудрості і казковості.

Вона помітила, як бабуся стояла біля вікна і спостерігала за небом. Оля вирішила до неї піти. Бабуся здогадалася про її прихід і відкрила двері вже до того, як Оля доторкнулася до них.

"Добре, що ти прийшла, моя дорога," сказала бабуся, посміхаючись. "Ти так само, як і я, любиш ніч і зірки?"

"Так, бабусю, вони такі чарівні і загадкові. Я завжди думаю, що за кожною зіркою ховається якась історія."

Бабуся кивнула і подарувала Олі тонку книжку з візерунком нічного неба. "Ось тобі моя найулюбленіша книжка. У ній зібрані легенди і оповідання про зірки. Вони нагадують нам, що навіть найбільші проблеми мають мініатюрні розв'язання, які часом заховані в найменших куточках неба."

Оля взяла книжку і подивилася на свою бабусю з вдячністю. Її серце наповнилося теплом і любов'ю. Вони стояли поруч, обійнявшись, і дивилися на нічне небо, яке здавалося безмежним морем можливостей.

Так, під зірками, сповненими таємничості та світла, дві покоління об'єдналися в обіймі, спільно мріючи про чудеса і подорожі в глибини всесвіту. Так минула ніч, але спогад про неї залишився в серці Олі назавжди – спогад про ніч, коли вона зрозуміла, що кожна зірка – це відбиток душі, що розказує нам свою власну історію.

Спокійна нічна мелодія перепліталася зі словами бабусі, утворюючи неповторну симфонію мрій і надій.

---