Question

Написати твір-опис на тему осінній день використовувати прийменники та сполучники​

Answer 1

Ответ:

Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. Блакитне небо повністю затягується сірими хмарами, так що й сонця не видно. Десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло.

В осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. Дерева, квіти, будинки – все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. Квіти закривають свої бутони. У таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. Сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо.

Часто в похмуру погоду псується настрій, з’являється легкий смуток.

Та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. Сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. Все стримане й неяскраве. Якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. Осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо.

Не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. Головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.

Answer 2

Восени вітер налетів над містом, приносячи з собою відгомін листопаду. Вулиці вкривалися різнобарвним килимом з осінніх листочків. Серед них, наче художник на полотні, розташовувалися червоні, помаранчеві, жовті й коричневі точки.

На початку дня сонце піднялося над горизонтом, осяявши природу золотими променями. Птахи, немов музиканти, розпочали своє ранкове концертування, сідаючи на гілки дерев. Земля вкрилася росою, немов мантіям паутини, яка грайливо віддзеркалювала проміння сонця.

Згодом, хмари ледь приховали світло, надаючи денному світлу помірність. Вітерець, наче майстер стилізованого танцю, зіграв свою партію, розвіваючи листя в повітрі. Вони пливли в повітрі, неначе вільні думки, що відірвалися від дерев і тепер спішно розповідали свою історію.

Запах сухих листянок заповнив повітря, нагадуючи про безкінечний цикл природи. Все навколо казало про зміни – дерева готувалися до спокійного сну, приносячи щедрий жереб своїми плодами, а тварини, які ще не змінили свій шубний наряд на зимовий, плітно готувалися до надвірної холодної пори.

По дорозі гуцулила весела толока людей, які збирали городину та гриби. Вони раділи теплому дню, сповненому роботи та спілкування. Навколо них розцвітали останні осінні квіти, які намагалися зберегти свою красу до останньої миті.

Але на небі все ж стали наростати хмари, як вісники наближення дощу. Перші краплі стукнули у землю, покликали до життя аромат дощу, що наповнив повітря. Осінь несли на своїх плечах не тільки красу, але й прихований сум за прошедшими днями літа.

Таким чином, осінній день обіймав нас своїми примріжними променями сонця, ніжним шепотом вітру та тріпоченням листя, вкриваючи нашу душу неповторною палітрою відтінків природи та її вічного ритму.