Question

Переказ твору "Легенда про блакитний барвінок"​

Answer 1

Ще тоді, коли в Карпатах люди поклонялись язичницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилась біля  ватри. А потім дівчата, співаючи, опускали в  Черемош  вінки,, хай причарують  серце милого навіки.

Однієї такої ночі дівчата плели вінки. Лише Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед них. Вона  забрела далеко в ліс та й заблукала.

Злякалася Лада, опинившись  в нічному лісі. Почала кликати своїх подруг. Та дарма, вони її не чули.

А в лісі творилися справжні дива: чулися голоси якихось птахів, на галявині танцювали лісові  мавки. А під  кущами розквітали небачені квіти.

Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого  вінка. І сталося диво, засвітився вінок голубуватим світлом. І почула дівчина тихий голос:

- Пам'ятай, Ладо, що п'ять пелюсток цієї квітки - то п'ять засад щасливого подружнього життя. Перша пелюстка - то краса, друга - ніжність, третя - незабутність, четверта - злагода, п'ята - вірність.

Замовк голос,  стало  тихо-тихо.  Почало  світати. Лада опинилася на крутому березі Черемоша. Нікого там уже не було.

Стояла Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати їй цей дивний вінок у кришталеві води, чи зберегти його для себе?

Підійшов до неї легінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча і мовив:

- Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме. Може, мені подаруєш той вінок?

Мовчки простягнула дівчина йому  свій вінок.

Довге і щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а молодь відтоді плете вінки з барвінку, аби не переводилося на нашій землі щасливе і вірне кохання.

Answer 2

Звісно, ось переказ твору "Легенда про блакитний барвінок":

У давні часи, коли ще дракони кружляли у повітрі, а казкові істоти жили поруч з людьми, в селі неподалік від лісу живла маленька дівчинка на ім'я Марія. Вона була дуже чуйною та обдарованою дівчинкою, яка завжди прагнула знайти красу у навколишньому світі.

Одного разу, коли Марія гуляла лісом, вона почула загадкову пісню, яка зводила з розуму. Із-за густого гаю вона виявила блакитний барвінок - квітку, таку рідкісну, що бачили її здебільшого лише в казках. Квітка виринала з-під гілок і мовила до Марії лагідним голосом.

Барвінок розповів дівчинці, що він не звичайний квітка, а магічна створіння, яке може виконати одну бажану мрію. Але умова була важкою: Марія повинна була знайти найкрасивіше і найцінніше у світі і подарувати його барвінку.

Марія вирушила у подорож, зустрічаючи на своєму шляху різні дивовижні місця та створіння. Вона побачила величезні гори і безмежні океани, зустріла добрих драконів і чарівних ельфів. Проте, жодна з цих речей не виглядала для неї досить красивою та цінною, щоб принести її барвінку.

У кінці подорожі Марія повернулася додому з порожніми руками, втомленою, але вчасно, щоб зустріти барвінок знову. Вона розповіла йому про свої пригоди та зізналася, що не змогла знайти ніщо, що б було вистачаюче красивим і цінним.

Барвінок усміхнувся і сказав, що вона вже зробила важливий вибір - вона подорожувала світом, розділила моменти з друзями та іншими істотами, і відкрила для себе найцінніше в житті - красу у спільноті, дружбі та різноманітності.

З цього дня Марія і блакитний барвінок стали найкращими друзями. Барвінок підкреслив, що справжня цінність полягає не в матеріальних речах, а в тому, як ми бачимо та цінуємо світ навколо нас. І вони продовжували разом розсіювати магію та красу серед людей і створінь казкового світу.