Question

Стоїть на узліссі білокора красуня. Пустотливий вітер розчісує їй коси. Грається забіяка ніжними листочками , видзвонює на всі лади. А вона пишається, немов наречена. Лісова красуня тягнеться до сонечка, погойдує тоненькими гілочками, немов сміється. придумай зачин

Answer 1

Ответ:

Неначе дівчина красива з зеленим листям, та стовбуром білим. Стоїть на узліссі білокора красуня. Пустотливий вітер розчісує їй коси. Грається забіяка ніжними листочками , видзвонює на всі лади. А вона пишається, немов наречена. Лісова красуня тягнеться до сонечка, погойдує тоненькими гілочками, немов сміється.

Объяснение:

Answer 2

У самісінькому серці глибокого лісу стоїть білокора красуня. Її присутність легка і повітряна, наче подих природи. Тут, серед густого зеленого гаю, час спливає іншим ритмом, а рухи стають спокійними й обережними.

Поринувши у цю лісову ідилію, можна побачити, як вітерець ласкаво грає з русявими косами красуні, розчісуючи їх легкими пухнастими дотиками. Кожен рух вітру видає тихе шелестіння, наче приголомшливу мелодію, яку вітер компонує саме для неї.

Забіяка, майстерно викручуючи тендітні листочки, створює невимушену симфонію – дрібні звуки, що грають в такт барабанного биту. Він дзвінко виграває, як віртуозний музикант, викликаючи усмішку на обличчі красуні.

Сонячні промінці, що пробиваються крізь густий листяний вінок, роблять її сяйво яскравішим. Вони ласкаво гладять її ніжні листочки, зігрівають її білокору шкіру. Кожен поклик сонця – це ніби ніжна рука, що ніжно тягне її до світла, до тепла.

Красуня відчуває себе нареченою природи, і її велич віддзеркалюється в кожному русі. Вона відчиняє своє серце для всього цього великого лісу, вона є його частиною, й вона готова прийняти кожну ніжну ноту цієї природної симфонії у своєму танці зі вітром, листям і сонцем.

Так, серед цього лісового узлісся, красуня стоїть, пишаючись своєю природною вродою, віддано слухаючи мелодію природи і спілкуючись з нею у танці світла й тіні.