Question

Контрольний письмовий твір-опис вулиці на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі

Answer 1

У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.

Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.

Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.

Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.

Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.

Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.

Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.

Answer 2

Вулиця моєї молодості – це дорога, яка завжди приходила до мене в сни. Вона, мов спритна кішка, маніпулювала моїми спогадами та емоціями, завжди викликаючи найсильніші враження.

Ця вулиця, затишна та повільна, розтягнулася серед сонячного відсвіту, коли кожен куток виглядав, наче картинка з постеру. Дерева замість дахів спускалися зверху, нависаючи над дорогою і надавали їй тінь, в якій легко було розгубитися. Під їхніми гілками завжди пахло літом, медом та свіжоскошеним газоном.

Вулиця була вкрита старими кам'яними бруківками, які грати під ногами, нагадуючи про вікову історію цих місць. Вони були неоднорідні та несхожі одна на одну, мов фрагменти давньої пузатої мозаїки. Кожен камінь міг розповісти свою історію, кілька століть та десятки поколінь життя, які минули на цих вулицях.

На цій вулиці завжди було весело і шумно. Діти грали в футбол на середині дороги, вибиваючи старі цеглини із старих будівельних груд. Щодня після школи ми, діти з кварталу, збиралися на центральному майданчику і проводили години, граючи в улюблені ігри. Навіть зараз, коли сиджу і думаю про це, я чую сміх та радість, які наповнювали повітря.

А ось вечорами вулиця перетворювалася на справжній медитативний оазис. Вуличні ліхтарі поступово освітлювали темряву, створюючи приголомшливу атмосферу. Завдяки цьому світлу, будинки виглядали як казкові палаці, а дерева - мов величні стражі, що стерегли наші сни.

Аромати вулиці були неповторними. Вони поєднували у собі запахи різних кав'ярень, пекарень та ресторанів. Запах кави і чогось солодкого завжди вводив мене в захват. А ще звідти завжди доносилося співуче журчання фонтана, який стояв на майданчику біля церкви, і який був для нас своєрідним символом цієї вулиці.

Ця вулиця була моїм другом і співучасником усіх моїх пригод. Вона зберегла в собі найкращі моменти моєї молодості та запечатліла їх у своїх каменях, бруківках і ароматах. Вона завжди залишатиметься в моєму серці, як символ найщасливіших днів і найтепліших спогадів.