Question

Перепишіть подані речення, розставте пропущені у них розділові знаки. Здійсніть синтаксично-пунктуаційний аналіз першого і останнього ре­чень. 1) З чорних хмар що повисли над Десною раптом повалив лапатий сніг (І.Цюпа). 2) Хто волю хоче вбить той згине (Д.Величко). 3) Мислив я що кожне серце має інший ритм одмінний (М.Рильський). 4) Де пахнуть у копицях трави примруживсь явір кучерявий із усміш­кою на виду (М.Терещенко). 5) У чарівні ночі коли місяць вставав над садами у вікна лились давні цілющі пахощі квітів (В.Скляренко). 6) Вишні цвіли так рясно неначе вкривав їх пухнастий сніг (Ю.Яновський). 7) Зорі яскраво мерехтять в недосяжній вишині ніби золоті зерна розсипані (І. Цюпа). 8) Мабуть тому що село коло річки близько таке все свіже, зелене та яре (Марко Вовчок). 9) Народ сам собі скує волю аби тільки не заважали (І.Коцюбинський). 10) І минуле було прожите для того щоб ствердити майбутнє (М.Стельмах). 11) Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця так що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський). 12) Вранці хоча й визирнуло сонце тепліть не потеплішало (І. Демченко). 13) Як хороше пройтись тобою, земле моя, особливо в жнивну пору коли поля стиха подзвонюють струнами стеблин коли над гречками гу­дуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці а соняшники б’ють у литаври (І.Цюпа). 14) Коли не вмів ще й букваря читати, ходив, як кажуть, пішки під столом любить людей мене навчила мати і рідну землю щоб там не було (В. Симоненко). 15) Сухомлинський був схожий на сівача що вийшов у поле з мішком добірного зерна і поспішав висіяти в грунт, розкидаючи щедро щоб не залишилось воно в засіках його пам’яті, а впало в родючу землю і проросло буйними сходами (Кардуй). 16) Фундамент на якому стоїть школа і будується все що робиться в школі – це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійне інтелектуальне зростання кожного вчителя (В.Сухомлинський). 4. Визначте тип кожного речення, запропонованого в завданні №3. Замалюйте схему до кожного речення.

Answer 1

Ответ:

) З чорних хмар, що повисли над Десною, раптом повалив лапатий сніг (І.Цюпа). 2) Хто волю хоче вбить, той згине (Д.Величко). 3) Мислив я, що кожне серце має інший ритм - одмінний (М.Рильський). 4) Де пахнуть у копицях трави, примруживсь явір кучерявий, із усміш­кою на виду (М.Терещенко). 5) У чарівні ночі, коли місяць вставав над садами, у вікна лились давні цілющі пахощі квітів (В.Скляренко). 6) Вишні цвіли так рясно, неначе вкривав їх пухнастий сніг (Ю.Яновський). 7) Зорі яскраво мерехтять в недосяжній вишині, ніби золоті зерна розсипані (І. Цюпа). 8) Мабуть тому, що село коло річки близько таке все свіже - зелене та яре (Марко Вовчок). 9) Народ сам собі скує волю аби тільки не заважали (І.Коцюбинський). 10) І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє (М.Стельмах). 11) Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця так, що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський). 12) Вранці, хоча й визирнуло сонце тепліть, не потеплішало (І. Демченко). 13) Як хороше пройтись тобою, земле моя, особливо в жнивну пору: коли поля стиха, подзвонюють струнами стеблин, коли над гречками гу­дуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли, коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці, а соняшники б’ють у литаври (І.Цюпа). 14) Коли не вмів ще й букваря читати, ходив, як кажуть, пішки під столом, любить людей мене навчила мати, і рідну землю, щоб там не було (В. Симоненко). 15) Сухомлинський був схожий на сівача, що вийшов у поле з мішком добірного зерна і поспішав висіяти в грунт, розкидаючи щедро, щоб не залишилось воно в засіках його пам’яті, а впало в родючу землю і проросло буйними сходами (Кардуй). 16) Фундамент на якому стоїть школа і будується все що робиться в школі – це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійне інтелектуальне зростання кожного вчителя (В.Сухомлинський).

Answer 2

1. З чорних хмар, що повисли над Десною, раптом повалив лапатий сніг. (Складносурядне речення) Схема: [З чорних хмар, що повисли над Десною] (обставина) [раптом повалив лапатий сніг] (підмет).

2. Хто волю хоче вбить, той згине. (Просте речення) Схема: [Хто волю хоче вбить] (підмет) [той згине] (присудок).

3. Мислив я, що кожне серце має інший ритм, одмінний. (Складносурядне речення) Схема: [Мислив я] (підмет) [що кожне серце має інший ритм, одмінний] (означення).

4. Де пахнуть у копицях трави, примруживсь явір кучерявий із усмішкою на виду. (Складносурядне речення) Схема: [Де пахнуть у копицях трави] (обставина) [примруживсь явір кучерявий із усмішкою на виду] (підмет).

5. У чарівні ночі, коли місяць вставав над садами, у вікна лились давні цілющі пахощі квітів. (Складносурядне речення) Схема: [У чарівні ночі] (обставина) [коли місяць вставав над садами] (обставина) [у вікна лились давні цілющі пахощі квітів] (підмет).

6. Вишні цвіли так рясно, неначе вкривав їх пухнастий сніг. (Складносурядне речення) Схема: [Вишні цвіли так рясно] (підмет) [неначе вкривав їх пухнастий сніг] (присудок).

7. Зорі яскраво мерехтять в недосяжній вишині, ніби золоті зерна розсипані. (Складносурядне речення) Схема: [Зорі яскраво мерехтять в недосяжній вишині] (підмет) [ніби золоті зерна розсипані] (присудок).

8. Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та яре. (Складносурядне речення) Схема: [Мабуть, тому що село коло річки близько] (підмет) [таке все свіже, зелене та яре] (присудок).

9. Народ сам собі скує волю, аби тільки не заважали. (Складносурядне речення) Схема: [Народ сам собі скує волю] (підмет) [аби тільки не заважали] (присудок).

10. І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє. (Складносурядне речення) Схема: [І минуле було прожите для того] (підмет) [щоб ствердити майбутнє] (присудок).

11. Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому. (Складносурядне речення) Схема: [Теплий туман слався по полю] (підмет) [і наливав балку по самі вінця] (присудок) [так що дерева потопали в ньому] (додаток).

12. Вранці, хоча й визирнуло сонце, тепліть не потеплішало. (Складносурядне речення) Схема: [Вранці] (обставина) [хоча й визирнуло сонце] (обставина) [тепліть не потеплішало] (підмет).

13. Як хороше пройтись тобою, земле моя, особливо в жнивну пору, коли поля стиха подзвонюють струнами стеблин, коли над гречками гудуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли, коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці, а соняшники б’ють у литаври. (Складносурядне