Question

Скаласти оповідання про цікавий випадок із життя класу із використанням апострофу​

Answer 1

Ответ:

Якось під час уроку природознавства ми ходили до великого парку спостерігати за весняними змінами в природі. Підійшли до озера, а там — двійко лебедів. Прилетіли, як завжди, а тут зима. Плавають посередині, де вода не замерзає. Мабуть, голодні. Тому, як мені здалося, із надією поглядають на людей, очікують їхньої допомоги. Ми швиденько побігли до кіоска, купили хліба й почали кидати лебедям із місточка. Красень-лебідь почав плисти до їжі, лебідка за ним теж, але щось їй завадило. Лебідь повернувся, почав кружляти навколо подруги, пірнати, підштовхувати, але нічого не допомагало. Ми зрозуміли, що лебідка у чомусь заплуталася. Мабуть, хтось кинув у воду сітку, тонку мотузку чи ще щось таке. Якщо птахові не допомогти, він загине. Ми всі захвилювалися, почали пропонувати різні способи порятунку. І тут я згадав, що мій дядько працює на пляжі охоронцем, там є й човни, і катамарани. Може, він спробує підібратися? На щастя, я застав дядька на місці. Той одразу погодився. Спустив човен на воду, почав підпливати. Лебідь, трохи відпливши, грізно на нього шипів, а лебідка била крильми по воді, намагаючись звільнитися. Дядько Іван поволі наближався, ласкаво умовляв птаху, просив не боятися. І та ніби зрозуміла, підпустила до себе, дала себе розплутати. Ми дуже зраділи й почали їх годувати. І замислилися над тим, чому одні люди живуть бездумно, кидають у воду непотріб, шкодять природі, а інші, навіть ризикуючи собою, намагаються цю природу рятувати.

Объяснение:

Answer 2

Звісно, ось складене для вас оповідання:

Це було нашому класу на останньому уроці математики, коли відбувалася найнеймовірніша подія! Ми вирішили провести конкурс "Математичний геній", і весь клас був захоплений ідеєю. Однак, ніхто не очікував, що саме того дня відбудеться диво.

Наша вчителька, пані Сміт, була веселою і енергійною жінкою. Вона зібрала нас разом і сказала: "Діти, сьогодні у вас є можливість довести світу, наскільки ви розумні і винахідливі. Але один момент - це математичний конкурс, і ви повинні дотримуватися правил".

Ми всі згодилися і почали вирішувати завдання. Але ось що відбулося: коли пані Сміт запитала, чи хтось готовий відповісти на перше завдання, піднялася рука Марії. Вона завжди була тихою і скромною, і ми всі були здивовані.

Марія підійшла до дошки і розв'язала завдання настільки швидко і вірно, що всі залишилися вражені. Пані Сміт сказала: "Марія, ти справжній математичний геній!" І вона додала апостроф, який зробив це слово ще більш видатним - "Марія, ти справжній математичний геній'!"

Ми всі аплодували Марії, і вона стала головною зіркою нашого конкурсу. Цей випадок показав, що в кожному з нас може бути прихований талант, який може виявитися саме в найнесподіваніший момент.