Question

Можете помочь скласти переказ СРОЧНО!!!!! Якось узимку художник прогулювався лісом. Дорога вивела до березового гаю.Художник присів на повалений стовбур, притулився до дерева, розгорнув альбом і почав малювати берези.Стрункі стовбури біліли на тлі блакитного неба. Гілки переливалися сріблом. Від інею вони здавалися пухнастими і м'якими, як лапи химерного лісового звіра. Сонячні промені сяяли на снігу золотими злитками, Відтакого поєднання золота зі сріблом дерева здавалися урочистими. Це було свято зимового гаю. Художник замислився і не помітив, як задрімав.Прокинувся він від шепотіння двох голосів. Вони лунали згори й дуже нагадували шелест гілок у вітряний день,- Не так він мене намалював, - поскаржився один голос.- А як тебе малювати? - озвэбся другий,- Я вища, стрункіша, біліша,,. Художник озирнувся. Поряд нікого не було,- Якби ж він розумів нашу мову, я підказала б, як мене намалювати! - сумно шепотів голос угорі,- Люди можуть розуміти мову дерев, - відказав другий голос, - Але тільки тоді, коли вони нас люблять,- Невже розмовляють берези? - здивувався художник. - Я ж. один тут сиджу!Художник підвівся, підійшов до дерев* Голоси відразу перетворилися на шелест зимового гілля. Тепер він побачив, що берези дійсно були вищі, а стовбури стрункіші*- Ай справді, - подумав художник. - Якщо я навчуся розуміти мову природи, вона сама підкаже, якії зобразити!Він розгорнув альбом і заходився малювати

Answer 1

Можете пожалуйста скинуть ссылку я не могу найти в интернете

Answer 2

Зимова прогулянка художника лісом стала для нього надзвичайним досвідом. Дорога повела його до березового гаю, де він знайшов відпочинок на поваленому стовбурі. Завдяки альбому та пензлику в руках, він розпочав відтворювати красу цього місця.

Березові стовбури стояли стройно і біліли на тлі яскравого блакитного неба. Їх гілки переливалися срібним блиском, а під впливом інійного покриву здавалися пушистими і м'якими, майже ніби лапи якогось фантастичного лісового звіра. Сонячні промені розсівалися на снігу, створюючи золотаві сяйво, і це поєднання золота та срібла робило дерева особливо урочистими. Ліс став живописним святом зими, яке художник намагався передати на полотні.

У ритмі творчості художника він став занурюватися в атмосферу природи так дуже, що навіть не помітив, як задрімав. Найважливіше, що робив в цей час, це спілкування берез з вітрами. Два голоси, що лунали над ним, нагадували шелестіння гілок вітряного дня. Один з голосів виразив своє незадоволення тим, як художник зобразив берези, вказавши на їхню вишневість, стройність та білість. Другий голос схвалив цю критику та зазначив, що берези мають бути ще більшими та стройкими.

Художник, прокинувшись від цього незвичайного спілкування, озирнувся, але поряд інших людей не було. Він дійшов висновку, що ці голоси насправді були від берез, і вони могли розмовляти мовою природи. Запитавши, чи дійсно берези можуть розмовляти, художник почув, що це можливо лише тоді, коли люди піклуються та люблять природу.

Ця зустріч із розмовляючими березами відкрила перед художником нові можливості. Він вирішив навчитися розуміти мову природи, впевнений, що ця мудрість допоможе йому ще краще відтворювати красу навколишнього світу на своїх полотнах. Відчуваючи підтримку і натхнення, він знову взявся за малювання, намагаючись передати на полотні всю ту унікальну красу та магію зимового гаю.