Question

Приклад літератури текст у художньому стилі свого народу​

Answer 1

Ответ:Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!

Объяснение:

Answer 2

Звісно, ось для вас приклад українського художнього тексту:

Схід сонця заслонив небо жовтими віями свого першого проміння. Село прокинулося відлунням співу птахів, які тільки що розпочали свій ранковий концерт. Весело співали солов'ї, голосно кувала галка, а граційні лелеки високо на даху свого гнізда обережно клусали зі соломи гілки для маленьких пташенят.

Біля ставка стадо корів паслося, а їхні дзвони лагідно дзвеніли, розбуджуючи село до нового робочого дня. Мати Параска вже рано рушила на поле, беручи з собою корзину для збирання ягід та відро для молока. Кожен день вона робила найкращі сири в селі, і її вироби пишалися великою популярністю серед сусідів.

Село сповнене багатьма ремісниками, кожен з яких майстерно володіє своєю справою. Вони гордо передавали з покоління в покоління традиції та рідну культуру. Діти грались під вишнями, в яких вже починали дозрівати солодкі плоди, і кричали від радості, літаючи на гойдалках, які висіли на гілках старого дуба.

Село оживає кожен день зі своїми традиціями та спільнотою, яка плекає своє національне дух. Тут десятиліттями зберігаються обряди та пісні, які розповідають про життя та історію цього прекрасного народу.