Question

Написати етюд" про що думає дощ"​

Answer 1

Ответ:

Знову вечір… Я сиджу на підвіконні й прислухаюсь до гуркоту краплин дощу. Переплітаючись із дивовижною

музикою нічного міста, він створює абсолютно нову - неповторну мелодію. Ви колись прислухались до звучання

вечірнього міста? Гуркіт машин, спів вітру, гул,що доноситься з заповнених вулиць, сміх і плач дітей на

майданчиках, й навіть тихий стукіт закоханих сердець – усе це мелодія життя, мелодія сплетінь долі.

Усе навколо неначе поєднання звуків, які з`єднані самою долею. Тут невеличкі етюди на одну ніч, та об`ємні

сонати довжиною в ціле життя. Кожен витвір цієї музичної поезії існує в своєму ритмі. Усі вони, так чи інакше,

об`єднуються величезним виром почуттів.

Цей вир захоплює нас з головою, створює безкінечність гармоній...

В такі моменти відчуваєш себе невимовно малим – крихітною ноткою цієї невпинної музики… Проте, кожен звук

- важлива складова мелодії, якщо забрати з твору хоч одну нотку або додати зайву усе звучання зміниться…

Кожне слово вимовлене нами, рух й навіть подих це невеличка нотка, проте вслухаючись у те, як краплі води

відбиваються від скла, я розумію, що у шепоті дощу подекуди більше змісту ніж у всіх наших словах.

Лишень прислухайтесь, скільки ще не повіданих історій приховують його краплинки, скільки давно не граних

мелодій він знає, саме в ньому приховані безліч емоцій.

Варто лише заплющити очі й поринути у його проникливу музику, пустити її у найпотаємніші закутки душі, й

може тоді,хоч на хвильку, нам вдасться осягнути глибину того, що називають долею.

І ось я, сидячи за книжкою й вдихаючи аромат свіжої кави, ненароком задумуюсь кому ж під силу зіграти цей

величезний твір під назвою «Світ», проте не маю жодних сумнівів, Цей Композитор найвеличніший.

Answer 2

Етюд "Про що думає дощ"

Дощ - це природне явище, яке завжди було джерелом таємничості для людей. Він приходить у різні часи та за різних обставин, і завжди викликає низку різних думок та емоцій у нас. Від м'якої літньої зливи до сірих, холодних дощів осені - він завжди привертає нашу увагу.

Думаючи про дощ, я спершу надихаюсь його звуком. Крапельки, що стукають обережно по вікну, чи шум дощу, що падає на листя дерев, створюють неймовірну симфонію природи. Цей звук може бути як успокоюючим, так і заворожливим. Він заставляє нас замислюватися та мріяти.

Дощ також надає нам нагадування про важливість води в нашому житті. Він приносить життя рослинам та водоемам, забезпечуючи річки та озера необхідними ресурсами. Це нагадує нам, як невпинно залежимо від природи та її циклів.

Дощ також може бути символом очищення та нового початку. Він змиває пил та бруд, відновлюючи свіжість поверхні землі. Це дозволяє нам перезавантажити свої думки та почуття, подібно тому, як дощ оновлює природу.

Проте дощ може бути і метафорою наших сумнівів та переживань. Коли небо посивіє, а дощ не припиняється, це може відображати нашу тугу або невпевненість. Але, навіть у таких моментах, дощ може надавати нам надію на краще майбутнє, оскільки після кожної зливи настає ясна погода.

Таким чином, дощ - це більше, ніж просто погодне явище. Він є джерелом натхнення та роздумів, символом життя та відновлення, і навіть виразником наших емоцій. Про що думає дощ? Можливо, він має свої власні таємничі міркування, які ми так і не зможемо зрозуміти, але завжди будемо захоплюватися його красою та магією.