Question

Твір-оповідання на вільну тему.Дякою за рання!

Answer 1

твір на тему "Літній  вечір"

Одного разу ми з батьками виїхали на природу з наметами. Нам дуже хотілося відпочити від міської суєти і шуму, тому ми вирішили провести вихідні у лісі. Там я звернув увагу на те, чого раніше не помічав – яким гарним може бути літній вечір.

Виснажлива полуднева спека, нарешті, сходить нанівець, залишаючи після себе приємне тепло. Сонце наближається до горизонту, його яскраве світло пом'якшується, а тіні довшають. Легкий вітерець стосується соснових гілок і звідусіль стають чути пташині голоси.

Небо чисте, що на ньому немає ні хмаринки. В траві не замовкають коники, а за кольорами пурхають метелики. Всім дихається легше, навіть рослини, стомлені спекою літнього дня, взбадриваются, відчувши наближення вечірньої прохолоди.

По мірі наближення до обрію сонце набуває помаранчевий відтінок, а небо - ніжно-рожевий. Справжньою окрасою літнього вечора стає захід. Він дарує непередавану гаму емоцій, які складно описати словами. Навколишній світ забарвлюється в різноманітні і соковиті кольори від палаючого червоного до фіолетового. Потрібно зауважити, що змінюється не тільки небо, але і верхівки дерев, навіть трава набуває більш теплий відтінок. А на поверхні озера з'являються червоні відблиски.

Повітря поступово стає прохолодніше, запахи відчуваються яскравіше. Вітер затихає, і, готуючись до сну, замовкають птахи. На жаль, вечір триває не довго, незабаром ніч вступає в свої права, непомітно відтісняючи свого попередника. Прокидаються нічні мешканці. Цвіркуни починають свій концерт, який буде тривати до глибокої ночі, чути шурхіт полівок, які вийшли на пошуки їжі, і ухання сови.

Я радий, що опинився в цей час наодинці з природою і зміг відчути всю красу і глибину моменту. Адже в повсякденній суєті ми часто упускаємо прості радощі життя.

Пояснення:

Answer 2

Було раннє літо, і сонце тільки-но зійшло, коли Марія вирішила вирушити в подорож. Її серце завжди прагнуло пригод, і сьогодні воно пульсувало особливо яскраво. Вона спакувала невеликий рюкзак з необхідними речами, взяла з собою свою улюблену книжку та флешку з музикою, і вирушила в невідомість.

Марія подорожувала на поїзді. Швидкість руху і вітер, що грав у її волоссі, забули велике місто і наполегливі справи. Подорожувати було як втеча від реальності, і вона почувалася вільною, наче пташка в небі.

Її маршрут не був заздалегідь обраною. Вона зупинилася в невеликому містечку, яке здавалося сонячним і спокійним. Марія розпитала місцевих жителів про цікаві місця в околиці. Порадили відвідати старовинний ліс, де, за легендами, можна знайти загублені скарби, і старий маяк, який вже давно припинив роботу, але залишився важливою частиною історії міста.

Марія спрямувалася до лісу. Шлях через нього був загадковим і приголомшливо красивим. Вона гуляла серед високих дерев, чувши спів птахів та шум потоків. Ліс був повний загадок, і Марія відчувала, що щось важливе чекає її тут.

Після декількох годин подорожі, Марія натрапила на старий пень, де щось блищало. Вона приглянулася і побачила металевий предмет - це був ключ. Навіть не зважаючи на втому, Марія вирішила знайти, до чого цей ключ пасує.

Її пошуки привели її до старого маяка. Вона вставила ключ у замок і повернула його. Двері маяка розчинилися, і перед Марією розкрився вид на нескінченне море, золотаве сонце, що вже сідало у воду, і надзвичайно красивий пейзаж.

Цей маяк був відкриттям для Марії, а момент, коли вона стояла тут, спостерігаючи за морем, був найкращим її раннім дарунком. Вона сиділа там, слухаючи шум моря, і відчувала себе спокійною і щасливою.

Марія провела на цьому місці решту ранку, а потім повернулася до міста, де жителі вже знали її історію. Її рання подорож стала важливою для неї, нагадуючи про те, як важливо знаходити час для пригод і втечі від повсякденності. Ця рання подорож надовго залишилася в серці Марії як найкращий спосіб відсвяткувати новий день і нові можливості.