Вопрос задан 18.06.2023 в 12:16. Предмет Українська мова. Спрашивает Логвинов Максим.

Перепишіть у зошит текст, розставивши пропущені розділові знаки та букви, розкриваючи дужки в

реченнях із відокремленими обставинами й означеннями. Наближався ошатний вечір. Поп..лясті стрижі черкаючи крильцями Машонині боки в..черяли біля неї оста..іми літніми мушками. Обвіваючи крильцями неговіркого мене стрижики ловили мушок, що вилися й понад моїм нагрітим від ранку (не)холодним для них картузом. Орлик набіганий досхочу ледве за возом плентався. Його зд..вовані очі надивл..ні на досі незнаний простір і волю опускалися в дрімоту. Лише Султанчик звісивши кінчичок язика гасав біля нас у (не)давно скошеному по шию, уже безголовому соняшничин..і. Раз по раз цуцик вигулькував з нього, аби поглянути, що ми в нього є, що ми нікуди не ділися, і знову щезав у тім сизосинім паліччі. Від (не)впинного шохання Султанчиків мокрий чорненький носик аж розпух набрякши (За М. Вінграновським).
0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Ахремчик Яна.

попелясті вечеряли останніми не холодним здивовані надивлені не давно соняшникові невпинного

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Наближався ошатний вечір. Попелюшки стрижі черкаючи крильцями Машонині боки вишуканою грацією обвіяли біля неї. Остаючись літніми мушками. Обвіваючи крильцями, неговіркі стрижики ловили мушок, що вилися й понад моїм нагрітим від ранку нехолодним для них картузом. Орлик набіганий досхочу ледве за возом плентався. Його здивовані очі надивлені на досі незнаний простір і волю опускалися в дрімоту. Лише Султанчик звісивши кінчичок язика гасав біля нас у недавно скошеному по шию, уже безголовому соняшничині. Раз по раз цуцик вигулькував з нього, аби поглянути, що ми в нього є, що ми нікуди не ділися, і знову зникав у тім сизосинім паліччі. Від невпинного шохання Султанчиків мокрий чорненький носик аж розпух набрякши. (За М. Вінграновським)

0 0

Похожие вопросы

Топ вопросов за вчера в категории Українська мова

Последние заданные вопросы в категории Українська мова

Задать вопрос