Question

Расставте знаки припенания С туману веринали нові хвилі чулося що за ними йде ще не ймовірна кількість інших. Туман був густий і як весоке сіре шумовиння покривав розлютований море. Ми сіли намол і спустили ноги. Хвиля розбивалась об камінь і дохлюпувала до наших підійшов солоні краплі. Часом ми помітили баранця на черговій хвилі й тоді бігли в бік доки за нами гналися розгнівані води. Сплески вилітали так високо що ми крізь них дихали подвійною вогкістю шторму. Ми розмовляли про ніжні пахощі степів. Безмежний степ поріс травою. Як у морі хвилюється його зелена поверхня багато барв розкидано по степу щедрих барв збудженої землі. І високе небо зависає блакитними шовками до обріїв дзвенить відблисками дорогого каміння голубими переливами степової таємниці й високими милодіями степових птахів. Пливе степ на ставивши вітрила. Море пустельний степ одного забарвлення та одного запаху. Черес це людина шукає інших морів дальших обріїв і молодшої таємниці. Степ межує з морем що завжди приймала журавлів зі степу (За Ю. Яновським ).​

Answer 1

Ответ:

С туману веринали нові хвилі, чулося, що за ними йде ще не

ймовірна кількість інших. Туман був густий, і як весоке сіре

шумовиння покривав розлютований море. Ми сіли намол і

спустили ноги. Хвиля розбивалась об камінь і дохлюпувала до

наших підійшов солоні краплі. Часом ми помітили баранця

на черговій хвилі, й тоді бігли в бік доки за нами гналися

розгнівані води. Сплески вилітали так високо, що ми крізь них

дихали подвійною вогкістю шторму.

Ми розмовляли про ніжні пахощі степів. Безмежний степ

поріс травою. Як у морі хвилюється його зелена поверхня,

багато барв розкидано по степу щедрих барв збудженої землі.

І високе небо зависає блакитними шовками, до обріїв дзвенить

відблисками дорогого каміння голубими переливами степової

таємниці й високими милодіями степових птахів.

Пливе степ на ставивши вітрила. Море, пустельний степ

одного забарвлення та одного запаху. Через це людина шукає

інших морів, дальших обріїв і молодшої таємниці. Степ межує з

морем, що завжди приймала журавлів зі степу (За Ю.

Яновським ).

Answer 2

С туману веринали нові хвилі, чулося, що за ними йде ще не ймовірна кількість інших. Туман був густий і як весоке сіре шумовиння, покривав розлютований море. Ми сіли намол і спустили ноги. Хвиля розбивалась об камінь і дохлюпувала до наших підійшов солоні краплі. Часом ми помітили баранця на черговій хвилі й тоді бігли в бік, доки за нами гналися розгнівані води. Сплески вилітали так високо, що ми крізь них дихали подвійною вогкістю шторму. Ми розмовляли про ніжні пахощі степів. Безмежний степ поріс травою. Як у морі хвилюється його зелена поверхня, багато барв розкидано по степу щедрих барв збудженої землі. І високе небо зависає блакитними шовками до обріїв, дзвенить відблисками дорогого каміння, голубими переливами степової таємниці й високими милодіями степових птахів. Пливе степ, наставивши вітрила. Море пустельний степ одного забарвлення та одного запаху. Через це людина шукає інших морів, дальших обріїв і молодшої таємниці. Степ межує з морем, що завжди приймала журавлів зі степу. (За Ю. Яновським).