Question

ЗРОБИТИ СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ Село лежало між горами. Долі селом перестрибувала з камінця на камінець річка-самотека, а над річкою примостилася хата. У хатніх присінках стояла стара діжка, де баба Олена квасила на зиму капусту. Улітку ж перекидала догори днищем і складала зверху різний непотріб — старі чоботи, шмаття, онучі. За діжкою жив їжак. Він придибав якось уночі. Хтозна, як він увійшов, бо двері були замкнені. Оселився собі в кутку, позносив туди всякого мотлоху, вистромляв із криївки смішну мордочку й викочувався до миски з молоком. А якось на світанні розбудив усіх, вовтузячись під дверима в сінях, і коли йому відчинили, перекотився через поріг, а на голках у нього стирчали яблука. Стефко з’їв одне — ніколи не куштував він нічого смачнішого, ніж оте їжакове яблуко. Неподалік од хати росла велика старезна липа. Коли вона цвіла й від неї ішов такий солодкий дух, що аж голова паморочилася, то починала співати. Співала низьким оксамитовим голосом щодень одну й ту ж монотонну, але дуже гарну пісню, і минуло немало часу, поки Стефко додумався: то бджоли прилітали по мед густим роєм і так гули, непримітні в зеленій липі, що здавалося, ніби дерево співає. Давно то було, не зі Стефком ніби, а з кимось іншим. Восени вони з бабою ходили по гриби. Стефко взував високі чоботи, аби ніг не обросити, виламував міцний костур і розгортав ним сухе листя, щоб побачити гриби й відігнати геть гадюку. Мокрий від недавнього дощу, ліс пестив, голубив тіло, і, здавалося, увесь напоєний запахом землі, старого листя, грибів та ожини, ти ростеш, підносишся над лісом і бачиш світ далеко-далеко поза горами. Баба мала повнісінький кошик грибів, Стефкові не хотілося вертатися додому отак собі, складніруч, він струшував із гілок ліщини коричневі горішки-лусканці, а вдома жменями висипав їх малій Насті — то для неї була найкраща лакомина (Н. Бічуя).

Answer 1

Село лежало між горами. Поблизу текла річка, а над річкою примостилася хата. Там була стара діжка, де баба Олена квасила  капусту. Улітку ж  складала  різний непотріб. За діжкою жив їжак. Він

прийшов якось уночі. Оселився  в кутку, позносив туди всякого мотлоху, вистромляв із криївки  мордочку й викочувався до миски з молоком.

А якось на світанні розбудив усіх, вовтузячись під дверима,  перекотився через поріг, а на голках у нього стирчали яблука. Стефко  ніколи не куштував  нічого смачнішого, ніж оте їжакове яблуко.

Неподалік  росла велика стара липа. Коли вона цвіла, то починала співати. Співала низьким оксамитовим голосом щодень одну й ту ж  пісню, і  Стефко додумався: то бджоли прилітали по мед  і так гули,  що здавалося, ніби дерево співає.

Восени вони з бабою ходили по гриби. Стефко взував високі чоботи,  виламував міцний костур і розгортав ним сухе листя, щоб побачити гриби й відігнати геть гадюку.

Мокрий від  дощу, ліс пестив, голубив тіло, і, здавалося,  ти ростеш, підносишся над лісом і бачиш світ далеко-далеко поза горами.

Баба мала повнісінький кошик грибів, Стефкові не хотілося вертатися додому отак собі,  він струшував із гілок ліщини коричневі горішки-лусканці, а вдома жменями висипав їх малій Насті - то для неї була найкраща лакомина.

Answer 2

Село лежало між горами. Долі селом перестрибувала з камінця на камінець річка-самотека, а над річкою примостилася хата. У хатніх присінках стояла стара діжка, де баба Олена квасила на зиму капусту. Улітку ж перекидала догори днищем і складала зверху різний непотріб — старі чоботи, шмаття, онучі. За діжкою жив їжак. Він придибав якось уночі. Хтозна, як він увійшов, бо двері були замкнені. Оселився собі в кутку, позносив туди всякого мотлоху, вистромляв із криївки смішну мордочку й викочувався до миски з молоком. А якось на світанні розбудив усіх, вовтузячись під дверима в сінях, і коли йому відчинили, перекотився через поріг, а на голках у нього стирчали яблука. Стефко з’їв одне — ніколи не куштував він нічого смачнішого, ніж оте їжакове яблуко. Неподалік од хати росла велика старезна липа. Коли вона цвіла й від неї ішов такий солодкий дух, що аж голова паморочилася, то починала співати. Співала низьким оксамитовим голосом щодень одну й ту ж монотонну, але дуже гарну пісню, і минуло немало часу, поки Стефко додумався: то бджоли прилітали по мед густим роєм і так гули, непримітні в зеленій липі, що здавалося, ніби дерево співає. Давно то було, не зі Стефком ніби, а з кимось іншим. Восени вони з бабою ходили по гриби. Стефко взував високі чоботи, аби ніг не обросити, виламував міцний костур і розгортав ним сухе листя, щоб побачити гриби й відігнати геть гадюку. Мокрий від недавнього дощу, ліс пестив, голубив тіло, і, здавалося, увесь напоєний запахом землі, старого листя, грибів та ожини, ти ростеш, підносишся над лісом і бачиш світ далеко-далеко поза горами. Баба мала повнісінький кошик грибів, Стефкові не хотілося вертатися додому отак собі, складніруч, він струшував із гілок ліщини коричневі горішки-лусканці, а вдома жменями висипав їх малій Насті — то для неї була найкраща лакомина (Н. Бічуя).

Description of the Village

The village was situated between mountains, with a river flowing through it. There was a house by the river, and inside the house, there was an old pot where Baba Olena would ferment cabbage for the winter. In the corners of the house, there were various items such as old boots, rags, and scraps. There was also a hedgehog living behind the pot. It somehow managed to enter the house even though the doors were locked. The hedgehog made itself comfortable in a corner, brought in all sorts of clutter, and created a funny face from its hiding place. It would then roll to the milk bowl. One morning, it woke everyone up by making noise under the doors in the hallway. When they opened the door, it rolled over the threshold, and apples were stuck on its spines. Stefko ate one of the apples, which he found to be the most delicious thing he had ever tasted [[1]].

The Singing Linden Tree

Not far from the house, there was a large, old linden tree. When it bloomed, it emitted a sweet fragrance that made one's head spin, and it would start singing. It sang a low, velvety song every day, the same monotonous but beautiful song. It seemed like a long time ago, not with Stefko, but with someone else. In the autumn, they would go mushroom picking with Baba. Stefko would wear tall boots to protect his legs, carry a sturdy stick to move aside dry leaves, and to spot mushrooms and scare away snakes. The wet forest, soaked with the smell of earth, old leaves, mushrooms, and blackberries, embraced and blued his body. It felt as if he was saturated with the scent, growing and rising above the forest, seeing the world far beyond the mountains. Baba had a basket full of mushrooms, and Stefko didn't want to go back home right away. He would shake off the brown husks from hazelnut branches and scatter them in handfuls for little Nasta at home. It was the best treat for her [[1]].

Note: The description provided is a literary text and does not have a specific source.