Question

ДАЮ 100 БАЛЛОВ Сформулюйте й запишіть основні положення тексту у формі цитатних тез (6-7 тез). Чиї ж ми дimu? Батьки діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієТ неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу. Добра пам'ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на Тхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні людський осуд одного з пращурів міг також випадки причепитися і до дітей. I хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру. Родовідна пам'ять- явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов'язок знати поіменно свій родовід від п'ятого чи навіть сьомого коліна. Пам'ять про своїх пращурів-не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам'яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені». Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв'язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам'ять про самих себе; діти ж мали за обов'язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвоТ пам'яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія залишиться 1ваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності, зникають традиції. А все це- наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, міліємо. Саме так: моральний ланцюжок між поколіннями, неодмінно з'являються лагуни. Скільки зліквідувати Тх, мусимо починати з першооснов і повертати там, де руйнується вже сплодилося таких порожнин! Щоб народові його історичну пам'ять. 1 починати найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти? (За В. Скуратівським; 346 сл.). маємо

Answer 1

Чиї ж ми дimu?

Добра пам'ять про батьків.

Тавро поколiнь.

Обов'язок знати поіменно свій родовід.

Пам'ять про своїх пращурів - не данина модi.

Хто така «Людина без роду-племені»? Чому?

Наше духовне багатство -моральний ланцюжок між поколіннями.

Answer 2

Main Points of the Text:

1. We are connected to our ancestors through a continuous lineage, with parents and children forming an eternal bond. 2. Our nation has developed and practiced wise moral criteria for this continuity over centuries. 3. The memory of our ancestors is passed down from generation to generation, leaving behind a legacy of either good or tarnished reputation. 4. Remembering and honoring our parents, grandparents, and ancestors is a natural instinct and a way to preserve our family heritage. 5. However, there have been cases where negative traits or characteristics have been passed down through generations, especially to those who inherit such traits. 6. The phenomenon of ancestral memory is unique in traditional Ukrainian culture but has been poorly researched. 7. It used to be an obligation to know one's family lineage up to the fifth or even seventh generation, but this knowledge has been lost over time.

[[1]]