Question

(СРОЧНО ПОМОГИТЕ!!) Пунктуаційний практикум Запишіть текст, розставляючи потрібні розділові знаки. Полювання Вепр затравлений собаками загнаний на списи стікаючи гарячою кров’ю в останній несамовитості гриз залізо наконечників трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною крива вістю. Але звір видно відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті прагнув уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним риком він жахнув з кола знищення. . Його затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний проміжок. Задране в лютій зневазі рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить лишив кабан у тій улоговині людей собак гострі довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо приглядався до ловів князь Ярослав.​

Answer 1

Полювання

Вепр, затравлений собаками, загнаний на списи, стікаючи гарячою кров’ю, в останній несамовитості гриз залізо наконечників, трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною крива вістю. Але звір, видно, відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті, прагнув уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним риком, він жахнув з кола знищення... Його затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний проміжок. Задране в лютій зневазі рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить, лишив кабан у тій улоговині людей, собак, гострі довгі списи, і помчав по схилу вгору, де самотньо приглядався до ловів князь Ярослав.

Answer 2

Полювання. Вепр затравлений собаками, загнаний на списи, стікаючи гарячою кров’ю в останній несамовитості, гриз залізо наконечників, трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно скрикувало в тисячних вогнях, воно ося-ось мало вибухнути червоною кривою вістю. Але звір видно відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті, прагнув уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним риком, він жахнув з кола знищення. Його затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний проміжок. Задране в лютій зневазі рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить лишив кабан у тій улоговині людей, собак, гострі довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо приглядався до ловів князь Ярослав.