Question

Жовте полумя кульбаб День був майже літьній. Трава веблискувала сьвіжою зелиню. Кульбабки, яких тут було рясно, здавалеся сонячнеми брисками росипанеми по смарагдовому оксамиту. Через довгі паузи подавала голос зузуля. Високо внебі літали ластівки наздоганяючі одна одну. У теплому повітрі прозорими хмарками мирихтіли міріади комашок. Мителики, мов росфарбовані клаптеки паперу, то злітали в повітря то пили никтар зквітів тріпочючі крильцями. Привела сюди маргариту ще менулого року ледь помітна стешка. Їй здавалося шчо ні хто, крім неї, уцілому сьвіті незнає цього місьця. Восини вона преходила слухати співучих дроздів мелувалася старими дубами шчо стояли купою не подалік. І лише висною дівченка помітела дві весокі чирешні. Коли вони за цьвіли, то стали зхожі на дві виличезьні рожеві повітряні кулі. З оберемком кульбабок маргарита пресіла біля кренички й премостила квіти так шчоб непадали у воду. Синіло увисокій траві мілке озерце. Звідки пробеваєця вода? Куди біжить? Узяла кульбабку за жовто-гарячу голівку потягла. Повільно вивільнилася довга ніжка зобиремка. Укладала голівку-до-голівки. Еластичні стебла корилеся її пальцям. Дівчена невідчувала ні простору нічасу…(тут зроблено помилки іх потрібно виправити даю максимум бало допоможіть)​

Answer 1

Жовте полум‘я кульбаб.День був майже літній.Трава виблискувала свіжою зеленню.Кульбабки,яких тут було рясно,здавалися сонячними бризками россипаними по смарагдовому оксамиту,Через довгі паузи подавала голос зозуля.Високо в небі літали ластівки наздоганяючи одна одну.У теплому повітрі прозороми хмарками мерехтіли міріади комашок.Метелики,мов розфарбовані клаптики паперу,то злітали в повітря,то пили нектар з квітів тріпочучи крильцями.Привела сюди Маргариту ще минулого року ледь помітна стежка.Їй здавалося що ніхто крім неї у цілому світі не знає цього місця.Восени вона приходила слухати співучих дроздів,милувалася старими дубами,що стояли купою неподалік.І лише весною дівчинка помітила дві високі черешні.Коли вони зацвіли,то стали схожі на дві величезні рожеві повітряні кулі.З оберемком кульбабок Маргарита присіла біля кринички й примостила квіти так,щоб не падали у воду.Синіло у високій траві мілке озерце. Звідки пробивається вода?Куди біжить?Узяла кульбабку за жовто-гарячу голівку,потягла.Повільно вивільнилася довга ніжка (зобиремка?).Укладала голівку-до-голівки.Еластичні стебла корилися її пальцям. Дівчина невідчувала ні простору,ні часу…

Answer 2

Жовте поле кульбаб. День був майже літній. Трава виблискувала свіжою зеленню. Кульбабки, яких тут було рясно, здавалися сонячними бризками росипу по смарагдовому оксамиту. Через довгі паузи почувалася пісня зозулі. Високо в небі летіли ластівки, наздоганяючи одна одну. У теплому повітрі малювалися міриади мерехтливих комашок. Метелики, немов розфарбовані клаптики паперу, то злітали у повітря, то пили нектар з квітів, тріпочучи крильцями. Привела сюди Маргарита ще минулого року, ледь помітна стежка. Їй здавалося, що ніхто, крім неї, усього світу не знає цього місця. Вона ходила сюди, щоб слухати співучих дроздів, горталася старими дубами, що стояли поруч. І лише весняні дівчатка помітили дві високі черешні. Коли вони зацвіли, стали схожими на дві величезні рожеві повітряні кулі. З букетом кульбабок Маргарита сіла біля криниці й попереміщала квіти так, щоб не падали у воду. Синіло у високій траві мілке озерце. Звідки пробивається вода? Куди вона біжить? Вона взяла кульбабку за жовто-гарячу голівку і потягла. Повільно вивільнилася довга ніжка з пухнастим суцвіттям. Вона злегка зігнула її головку, приклавши до іншої. Еластичні стебла плелися між її пальцями. Дівчинка нічого не відчувала - ні простору, ні часу...