Question

Написати переказ своїми словами : Серце матері Коли нерівна і відчайдушно тяжка боротьба оборонців Києва закінчилась відступом у лісі під селом Віта-Поштова були зірвані залізо-бетонні укріплення і останні команди саперів у розпачі залишали рідні чабани, теремки і феофанію. Тоді поруч з військовими частинами на схід вирушали загони народні скупченя серед яких було багато київських студентів, одну групу складали слухачі перших курсів консерваторії, молоденькі хлопці не встигли навіть одержати зброю так безпомічні та беззахисні перед озброєним до зубів броньованим ворогом що наздоганяв і йшов за ними по п’ятах, вони швидко нестомно без сну та відпочинку брели дорогами які виводили їх у степи Полтавщини. Тут юнаки потрапили в оточення і вже гітлерівські автоматники вели їх до села Семенівки у табори за колючі загорожі. Поміж студентів консерваторців було троє друзів, ціх юнаків з густими чубами звали Георгій, Платон і Герман, юнаки були змучені, виснажені голодом та безсонням, кілька днів уже не їли нічого крім буряків та гарбуза. Георгій уже не міг йти, його вели під руки Платон і Герман. Бо коли присяде край дороги хоч на хвилину то його застрелить німецький автоматник. Самі заплутуючись знесиленими ногами Платон і Герман твердо вели за руки, не давали впасти на дорогі братові і товаришеві. І здавалося що кожна билинка при дорозі у росі над їхньою долею. І кожна пташка на кущі не дзвеніла і не свистіла, а голосила тонко та пронизливо над муками хлопців. Але тут трапилося диво їх привели у табір, що в селі Семенівці, а Семенівка так не далека від рідного села Пелихівщини, може хтось із знайомих побачить чи випадково дізнається що хлопці тут, може мати серцем відчує що її молоденькі сини-студенти тут недалече за колючим дротом, у таборі Георгій вже не міг без сторонньої допомоги підвестись із соломи, він помирав без води, не було не краплі водиці, тоді Герман у темряві вночі проліз під колючим дротом, він знав що його пристрелить автоматник якщо побачить, але поліз, і приніс товаришеві кухоль води, Герман урятував життя Георгію, друзі згадають це все і через десять і через тридцять років. Їхнє побратимство вірне навіки. Але врятувала їх мати. Серце матері таки відчуло що її хлопчики тут, недалеко. Вона спродала всі свої убогі хатні речі. Носила млеко та яйка тим нелюдам біля колючого дроту, благала та обдаровувала чим лише могла старосту, конвоїрів. І мати таки вивела темної ночі з-за дроту, вирвала з тої страшної пастки двох свої синів і їхнього товариша Германа. Цю матір звуть Дарія Єлисеївна Майборода, а дівоче прізвище її Кухаренко. І через роки молодший син Платон прославить матір у зворушливій пісні «Рушничок» і цілий світ буде співати:

Answer 1

Текст розповідає про групу студентів-консерваторів, які потрапили в оточення та потрапили у німецький табір. Троє з них - Георгій, Платон і Герман, стали близькими друзями і підтримували один одного. Георгій був вже дуже слабкий і не міг йти самостійно, тому Платон і Герман вели його за руки. Хлопці були дуже виснажені і голодні, але вони допомагали один одному. У таборі Георгій почав погіршуватись і Герман прокрався через колючий дріт, щоб принести воду своєму другові. Це дозволило Георгію дожити ще кілька днів, аж поки його не вбили. Текст наголошує на силі дружби і надії, яку може дати звичайне людське серце в найважчі часи.

Answer 2

Серце матері завжди відчуває, коли її діти у біді. Так було і в той нелегкий час, коли оборонці Києва зазнали поразки і були змушені відступити до лісу під селом Віта-Поштова. Залізо-бетонні укріплення були зруйновані, а сапери, відчайдушно боровшись, залишали рідні землі і сім'ї в розпачі. Тоді поруч з військовими частинами вирушали загони місцевих мешканців, серед яких було багато молодих студентів з Києва. Одна група складалась зі слухачів перших курсів консерваторії. Ці молоді хлопці навіть не мали зброї і були беззахисні перед добре озброєними ворогами, які переслідували їх. Вони виснажені без сну та відпочинку швидко рушили дорогами, які вели їх у степи Полтавщини.

Але їх оточили ворожі сили, і хлопці були приведені до таборів у селі Семенівка. Серед студентів консерваторців було троє друзів - Георгій, Платон і Герман. Вони були виснажені голодом і безсонням, не їли нічого, крім буряків і гарбузів, кілька днів поспіль. Георгій був настільки слабкий, що не міг йти, тому його підтримували Платон і Герман. Вони не дозволяли йому присідати біля дороги, оскільки німецькі автоматники безжалісно стріляли у відступаючих.

Платон і Герман ведучи один одного за руки, самі втомлені й знесиленими ногами, не давали своєму другові впасти. Їх кроки були важкими, і кожна