Question

Сказка про репка на новый лад

Answer 1

Жив-був дід із бабою, і вирішили вони посадити ріпку. Посадили, полили, йому сонечко припікало, він ріс і ріс, і нарешті став величезний, як гора. Тоді дід з бабою побачили, що пора збирати ріпку. Підійшли до неї, стали тягнути, та й не витягають! Взяли дід, баба, і внучок, тягнуть-тягнуть, але все ніяк. Аж раптом згадав дід про звірят і попросив у них допомоги.

Прийшов мишка, та й говорить:

Я тобі допоможу, діду, ріпку виручу.

Взяли мишку за хвіст, тягнуть-тягнуть, а ріпка не виходить.

Вам потрібні більше людей, - говорить мишка.

Тоді прийшов жабеня, її взяли за ноги, а мишку за хвіст, дід, баба, і внучок - за руки, і знов тягнуть-тягнуть. Але все ще не витягують.

Вам потрібні більше людей, - говорить жабеня.

Тоді прийшов котик, його взяли за хвіст, жабеня - за ноги, мишку - за хвіст, дід, баба, і внучок - за руки, і знов тягнуть-тягнуть. І нарешті витягли ріпку!

Тільки всі разом розтягали ріпку, що й котик з жабенятком стали до краю городу, а дід з бабою й внуком стояли на початку. Тоді всі разом зрозуміли, що без допомоги один одного нічого не можна зробити. І радісно повернулись додому з величезною ріпкою. А коли дід нарізав її на шматочки і всі разом скуштували, то було відчуття, що ріпка зійшла ще смачнішою та солодкою, ніж раніше.

Отак і сталася з ними ця чудова історія про ріпку. Дід з бабою зрозуміли, що завжди потрібно допомагати один одному та брати до уваги думку кожного. А внук з радістю розповідав про пригоди зі своїми друзями, мишкою, жабкою та котиком. І ця історія надовго залишалася в їх серцях, нагадуючи про те, як важливо бути разом та допомагати один одному.

Answer 2

Жили-были старик и старуха, и у них была огромная репка. Репка росла такой большой, что корни ее тянулись глубоко в землю, а стебель достигал самых облачных высот. Все соседи завидовали этой репке и приходили каждый день, чтобы полюбоваться ею.

Наступила осень, и старик сказал старухе: "Давайте вытянем репку из земли и приготовим из нее вкусный ужин!" Старуха согласилась, и они начали тянуть репку. Но репка оказалась такой тяжелой, что они не смогли справиться с ней. Тогда старик позвал внучку и сказал: "Помоги нам, внучка! Придержи репку, а мы будем тянуть!" Внучка взяла старика за руку, а старик взял старуху за руку, а старуха взяла кошку за хвост, а кошка взяла собаку за шею, а собака взяла свинью за хвост, а свинья взяла утку за крыло, а утка взяла мышку за ножку, а мышка взяла репку за листок.

И они стали тянуть. Тянули они и тянули, и наконец-то репка выскочила из земли! Старик и старуха были очень рады, что смогли справиться с такой большой репкой.

Они приготовили из нее вкусный ужин и позвали всех соседей, чтобы разделить с ними радость. И все вместе они сидели за столом, ели репку и смеялись, радуясь хорошей компании.

И вот, с тех пор, репка стала символом согласия и сотрудничества. Люди учились работать вместе, помогать друг другу и делиться радостью. И каждый раз, когда они видели большую репку, им вспоминалась эта история и важность солидарности.

Так закончилась сказка про репку на новый лад, напоминая нам о силе сотрудничества и значимости того, чтобы помогать друг другу в трудных ситуациях.