Question

Хелппп. Срочно Письмовий твір розповідного характеру з елементами роздуму в художньому стилі з використанням займенників що належать до різних розрядів.

Answer 1

Ответ:

Сьогодні зранку, встаючи з ліжка, я помітив, що ніби в мене щось не так з кистями. І виявилося, що сильно натягнув м'язи вчора на тренуванні. Тому я вирішив присвятити цей день своїй родині і дослідити, хто з нас може встановити який-небудь рекорд.

Почавши дослідження, я звернувся до батька і запитав його, чи колись він брав участь у спортивних змаганнях. Він почав розповідати про своє минуле і про свої досягнення в баскетболі. Я з захопленням слухав його, але на жаль, дізнався, що він не встановлював жодних рекордів.

Потім я звернувся до мами і запитав її, чи може вона показати нам свої вміння у готуванні торту. Мама з усмішкою згадала про свої кулінарні здібності, але призналася, що не може встановити рекорд, тому що її торти завжди відрізняються від рецепту.

Тоді я звернувся до своєї сестри, щоб дізнатися, чи має вона якісь таланти, які можна було б порівняти з рекордами. Вона розповіла про свої успіхи в грі на гітарі, але не знала, як можна порівняти це з рекордом.

І тоді я зрозумів, що не потрібно бути чемпіоном або встановлювати рекорди, щоб бути важливим членом своєї родини. Кожен з нас має свої таланти, які допомагають нам робити світ кращим місцем для життя. І ми повинні бути горді тим, що маємо таких чудових людей у своєму житті.

Answer 2

Було одним з тих безхмарних літніх днів, коли час казалося нерухомим, а повітря сповнене запахом свіжої трави та квітів. Вітер лагідно грав у волоссях, а сонячні промені ласкаво гріли шкіру. Цей день був ідеальним, мов створений для насолоди життям і відпочинком від щоденних турбот.

Я вирішив провести цей день на березі річки, де вода спокійно пливла між берегами, ніби незаймана й розмірковувала про свої пригоди. Я любив тут бувати, бо це було моє улюблене місце для втечі від реальності. Цей куточок природи був моїм сповиванням від заморочливих думок і щоденних клопотів. Тут я відчував себе справжнім, звільненим від усього.

Заворожений тишею, я мандрував вздовж берега, розмірковуючи про непередбачувані повороти життя. Щоб посилити свої роздуми, я вирішив пригодувати качок, які тут часто збиралися у пошуках їжі. Вони були такими розумними створіннями, що здавалось, ніби вони розуміли мої думки, мої радощі і турботи. Вони були моїми співрозмовниками в цей момент самотності.

Коли я кишкав їх хлібом, качки пливли до мене, спостерігаючи мене з крайньою увагою. Їхні окомиті очі здавалися загадковими історіями, розкритими лише для мене. Я усвідомив, що кожна качка мала свою особисту історію, свої мрії та прагнення. Вони були подібні до нас, людей, які часто