Question

Твір оповідання на основі побаченого (тема люба)

Answer 1

Було це у травні. Ми з татом повертались з прогулянки. Коли заходили до під’їзду, нашу увагу привернув шурхіт біля поштових ящиків. Яким же було наше здивування, коли ми побачили двох молоденьких голубів, які ще не вміли літати. Вони сполохано тулились одне до одного, шукаючи прихистку в темному кутку. Вдома ми розповіли про знахідку мамі, яка через декілька хвилин моїх благань погодилась забрати птахів в дім.
Таким чином, у нас з’явились нові маленькі мешканці. Спочатку вони покірно сиділи в паперовій коробці, а потім почали вивчати нове оточення і обережно приймати їжу з рук. Через деякий час ми переселили птахів на балкон. Там вони розправляли крила і намагалися літати. Коли голуби зміцніли , тато відніс їх на горище, де їх радо прийняли у свою голубину родину пернаті, які чисельно гніздились саме у цьому місті.
Ось така незабутня пташина історія ввійшла до моїх життєвих вражень та спогадів.

Answer 2

Наша маленька містечко завжди було повне загадковості та чудес. Вулички його старовинного центру були заповнені кам'яними будівлями, які зберегли свою історичну красу. Кожна вулиця викликала бажання підкорити час і зануритися в минуле. Але найцікавіше, що часом необхідно лише підняти погляд угору, щоб побачити справжнє диво.

Таке сталося зі мною у той чарівний вечір. Я прогулювався набережною річки, насолоджуючись яскравими кольорами зворушливого заходу сонця. Вуличні ліхтарі поступово розсіювали темряву, а атмосфера набирала особливий шарм.

Вітер легко повів мене на вулицю, яка вела до величного будинку. Він виділявся серед інших, його фасад був оздоблений чарівними старими скульптурами. Я не зміг утриматися від бажання роздивитися це місце зсередини, тому ввійшов.

Потрапивши в середину, я занурився в іншу реальність. Великі кришталеві вікна заповнювали приміщення дивовижним світлом. Меблі з глибокою історією створювали атмосферу спокою і затишку. Картини на стінах здавалися оживати, розповідаючи свої власні історії.

Подекуди я чув слабкий шепіт, який лунав у коридорах будинку. Це був шепіт минулого, що намагався розповісти про свої таємниці. Я відчував, що несу відповідальність розгадати ці загадки.

Увага моя привернулася до дверей, що вели до затишної бібліотеки. Під час перест