Question

Твір Учитель просе мене прочитати домашній твір. Я розгортаю зошит а там .... Продолжить!!!!

Answer 1

а там нічого не написано .. Вчитель починає мене питати де подівся мій твір а я не можу ничого відповісти. Я почала плакати та всі однокласники з мене почали  сміятися .

 

 

 

Answer 2

а там,як виявилось,вирвані аркуші з моїм твором.Моєму печальному розчаруванню не було меж.Вчителю я нічого не сказала.Мовчки закрила зошит і сказала,ще не виконала домашнє завдання.Отримала двійку.Довго думала,хто ж це міг зробити.Чомусь здавалося,що це однокласники так невдало пожартували.Прийшла додому похнюплена.Менший братик підбіг і дав мені цукерку.Це мене здивувало,адже раніше таких приступів доброти за малим не помічала.І тут таке зізнання....Вчора,граючись,він випадково вирвав листки із зошита і таким способом хотів вибачитися за скоєне.

Ось так)

Answer 3

Твір "Учитель просить мене прочитати домашній твір. Я розгортаю зошит, а там..."

...я бачу сторінки, що заповнені чарівними словами та незвичайними історіями. Кожна буква на сторінках моєї творчості мов пружина, яка готова злітати у світ і перетворювати все, що дотикається.

З першого речення моєї розповіді випливає море фантазій і непередбачуваних пригод. Кожне слово здатне створити світ, де дива стають реальністю, а мрії втілюються у життя.

Зошит стає моїм порталом до іншого світу, де кожна сторінка розкриває нову казку. Я відчуваю під собою крила, які несуть мене у вирій уяви. Кожне речення дихає життям, кожне слово має свою силу.

Стрічка часу перестає існувати, коли я занурююся у світ своїх історій. Час розтягується, а я живу безмежні миті, що ллється з мого пера.

На сторінках зошита я знаходжу себе, своїх героїв та їхні пригоди. Вони стають моїми друзями, супутниками у мандрівці крізь багатство світів і можливостей.

І коли я закінчую читати цей домашній твір відповідно до вимог учителя, в мені зароджується бажання продовжити цю історію, писати далі, створювати нові світи та подорожувати їх невідомими стежками.

Так, зошит - це не просто сторінки паперу, а кришталеве дзеркало, в якому відображається частинка мого внутрішнього світу. І я, відкрив