Question

Твір розповідь про випадок із життя

Answer 1

На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго де мого приїзду у бабусиної корови Зорьки народилося маленьке теля — бичок. Воно було товстеньке, чорненьке, з великою білою плямою лобі. Я назвав його Мишком. Теля росло швидко, було рухливе. Коли я брався за маленькі роги бичка, він рдився і буцав мене. Якось увечері стадо корів поверталося додому. Хвіртка Вула відчинена, і Мишко вибіг на дорогу. Попереду йшов Великий бик. Помітивши теля, він розлючено кинувся на нього. Ударом рогів він звалив Мишка. Той впав на землю І жалібно застогнав. Побачивши це, я швидко побіг по допомогу. Коли ми з дідусем вибігли на дорогу, то побачили Зорьку, яка від жалю облизувала своє теля. Мишко не міг підвестися сам. Тоді дідусь взяв його на руки і поніс додому. У телятка була поламана нога, а з великої рани в боці текла кров. Ми промили рану і перев’язали її. А на поламану ногу наклали шину і туго забинтували. Дуже допомогла нам у цьому моя мама-медсестра.

Щодня ми старанно обробляли рану ліками і перев’язували її. Я приносив теляткові конюшину, інші трави, підгодо-иував молоком. Мишко швидко одужав. Шину ми зняли, рану вилікували, і телятко стало знову веселим і життєрадісним !

Answer 2

Одного літнього дня, коли сонячні промені золотили кожну краплинку роси, я мав неймовірну можливість стати свідком надзвичайної події, яка змінила життя однієї людини.

Був чудовий ранок, коли я вийшов на прогулянку до парку. Я люблю там проводити свій час, насолоджуючись тишею і спокоєм природи. Попереду мене розпорошувались кольорові квіти, а пташки співали свої мелодії на гілках дерев. Напередодні довгої спекотної літньої днини парк був майже порожнім, і це створювало особливу атмосферу затишку.

Прогулюючись вздовж алеї, я помітив жінку у віці, яка сиділа на лавці. Вона виглядала замисленою, засмученою, а очі віддавали тугу і одиніцю. Відчувши натхнення поділитися трохи своєї світлом затишністю, я підійшов до неї і привітався.

Жінка насупилась і привітанням здивувалася. Почавши розмову, я дізнався, що її звати Ліліана. Вона розповіла мені про втрату, яку щойно зазнала - її коханий чоловік помер після тривалої хвороби. Ліліана була занадто скорботною, щоб шукати радості навколо, і їй було важко знайти силу переживати цей біль.

Я відчував, що моє завдання - підтримати її і допомогти їй знайти трохи світла у цій темряві. Розповівши їй про мої власні переживання втрати, я спробував передати їй почуття співчуття та спільності