Question

Що НЕ врахував професор Хіггінс у своєму науковому експерименті з Елізою? Чому? Пігмаліон пжжж

Answer 1

Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери. "Але якби ви знали, як це цікаво — узяти людину й навчити її говорити інакше, ніж вона говорила до цього часу, зробити з неї зовсім іншу, нову істоту. Адже це означає — знищити провалля, яке відділяє клас від класу, душу від душі", — каже Хіггінс. Проте й учениця була дуже здібна: вона мала тонкий слух, неабиякі лінгвістичні здібності, відзначалася старанністю й дуже швидко просувалася у навчанні, підвищувала свою загальну культуру. Та, на свою біду, Еліза закохалася не лише у навчання, а й у свого вчителя. А він, цей експериментатор, зовсім не думав і не цікавився, що у дівчини є душа, людська гідність, що їй властиві якісь високі помисли й почуття. Його цікавив лише експеримент і його результат, а не його маленьке "піддослідне кроленятко", на яке він зовсім не звертав уваги й не визнавав за рівну йому людину. Еліза була лише об'єктом його дослідження і застосування його методів. Нарешті настав час іспиту. На пікніку, званому обіді, в опері Еліза поводилася як справжня герцогиня, чаруючи всіх присутніх не лише своєю незвичайною вродою, а й вишуканими манерами й бездоганною літературною мовою. Хіггінс радіє. Честолюбство його потішено. Парі виграно. "Все-таки це була значна подія. Ми отримали блискучу перемогу", — каже полковник Пікерінг. Експеримент закінчився вдало. І стомлений Хіггінс заявляє полковнику: "Більше я виробництвом герцогинь не займаюся". І ніхто з них — ні професор Хіггінс, ні полковник Пікерінг — не замислюються над тим, що буде далі з дівчиною. Що вона не діаманти, які на деякий час взяли в заставу, а коли вони вже непотрібні, їх можна віднести назад. Світ, з якого вона вийшла, Еліза вже давно переросла й не може й не хоче повернутися до минулого. Але й майбутнє її досить туманне, її почуттів Хіггінс не поділяє. Як складеться її доля?

"На що я гідна, до чого ви мене пристосували?" — каже вона своєму вчителю. Але ці питання професора Хіггінса зовсім не хвилюють. Більше того, навчивши дівчину правильно й красиво говорити, гарним манерам, сам він у її присутності дозволяє собі нечемно поводитись із нею, навіть вживати негарні слова. Дивиться на Елізу, як на якесь бездушне створіння. "Я сам зробив це єство із пучка гнилої моркви ковентгарденського ринку", —-виголошує Генрі Хіггінс. І це заявляє професор лінгвістики! Чи не час зайнятися вихованням його самого й завдяки якомусь експерименту розбудити його черству, егоїстичну душу. А як шкода, що Елізі — гарній, розумній, талановитій дівчині — немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії. Слід лише сподіватися, що все ж цей експеримент професора Хіггінса дасть можливість Елізі не розгубитися в цьому жорстокому світі, знайти пристосування своїм набутим знанням, зберегти свою людську гідність.

Answer 2

Професор Генрі Хіггінс, головний персонаж п'єси Джорджа Бернарда Шоу "Пігмаліон", був фонетиком і лінгвістом, який вирішив прийняти науковий експеримент, взявши молоду жінку на ім'я Еліза Дулітл та навчити її "правильному" спілкуванню та вимові, щоб підвищити її соціальний статус.

Проте в процесі цього експерименту, професор Хіггінс не враховував емоційну та психологічну сторону Елізи. Він ставив її як об'єкт дослідження, не приділяючи уваги її почуттям, гідності та самовизначенню. Він не розумів, як експеримент впливає на її емоційний стан та ідентичність. Еліза відчула себе як інструмент у руках професора, і це створило конфлікт між ними.

По ходу сюжету, Еліза розвивається і навчається, але вона також навчає Хіггінса про важливість поваги до інших людей та їхньої гідності. Конфлікт між ними допомагає обом персонажам зрозуміти важливість спілкування, взаєморозуміння та поваги до інших, незалежно від їхнього соціального статусу.

Answer 3

Професор Генрі Хіггінс з п'єси Джорджа Бернарда Шоу "Пігмаліон" не враховував аспекти людської гідності та емоцій Елізи Дулітл в своєму науковому експерименті. Він був фонетиком, який вірив у те, що соціальний статус людини визначається її мовним акцентом та способом спілкування. Тому він взяв на себе завдання перетворити Елізу, найшкідливішу дівчину з лондонського підсвіття, на леді з високим соціальним статусом, навчивши її "правильно" висловлюватися.

Проте Хіггінс не враховував емоції та особисту гідність Елізи, розглядаючи її лише як об'єкт свого експерименту. Він був дуже грубий та байдужий до її почуттів, нерідко ображаючи її. Це призвело до того, що Еліза відчула себе об'єктом маніпуляції, і вона вирішила взяти справи в свої руки і розвивати свою особистість незалежно від Хіггінса.

У п'єсі "Пігмаліон" ця тема розглядається як критика соціального класу, мови та взаємовідносин між людьми, а також підкреслює важливість поваги до гідності та емоцій кожної людини, незалежно від її соціального статусу.