Question

Як держава допомагає соціально незалежним верствам населення?

Answer 1

Ответ:

Державний соціальний захист у свою чергу складається з загальної системи соціального захисту (загальнообов'язкове соціальне страхування та державна соціальна допомога), спеціального соціального захисту (така форма соціального захисту, яка передбачає спеціальні умови його здійснення) та додаткового соціального захисту (передбачений законодавством для таких категорій населення, як діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, ветерани війни, ветерани праці …). Система соціального захисту населення в Україні включає: пенсії, допомога по безробіттю, допомога при народженні дитини, програма допомогою сім'ям з дітьми, державні програми дотацій і житлових субсидій, допомога на поховання, державна система охорони здоров'я, державна система освіти, соціальний захист осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС. Держава активно сприяє розвитку системи соціального захисту. Можна виділити такі методи впливу держави на розвиток системи соціального захисту:

правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів[1];

прямі державні витрати із бюджетів різних рівній на фінансування соціальної сфери;

соціальні субсидії;

створення мережі центрів служб зайнятості та бірж праці;

державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем;

державний вплив на ціни та ціноутворення;

Объяснение:

Answer 2

Держави можуть надавати різні види підтримки соціально незалежним верствам населення, щоб сприяти їхньому добробуту і розвитку. Ось деякі способи, якими це може відбуватися:

1. Соціальні виплати та допомога: Держави можуть надавати соціальні виплати, пенсії та інші форми фінансової підтримки особам, які не мають змоги забезпечити себе. Це може включати підтримку для малозабезпечених осіб, людей з інвалідністю, безробітних і інших.

2. Освіта та навчання: Держави можуть фінансувати програми освіти та навчання для забезпечення можливостей для соціально незалежних верств населення отримувати якісну освіту та підвищувати свої кваліфікації.

3. Здоров'я та медична допомога: Держави можуть забезпечувати доступ до якісної медичної допомоги та програм забезпечення здоров'я для усіх громадян, включаючи тих, хто може бути менш соціально забезпеченим.

4. Житло та соціальне житлове будівництво: Для забезпечення житла людям із низькими доходами, держави можуть розробляти програми житлового будівництва, надавати субсидії на оренду або гарантувати доступ до аффордабельного житла.

5. Зайнятість та робочі місця: Створення робочих місць та програми підтримки зайнятості можуть сприяти економічній самодостатності громадян. Це може включати підтримку малих підприємців і розвиток місцевих економік.

6. Податкові пільги та субсидії: Держави можуть надавати податкові пільги і субсидії для груп населення з низькими доходами, щоб зменшити їхні податкові обов'язки та підвищити їхні доходи.

7. Соціальні програми та підтримка сімей: Держави можуть запроваджувати соціальні програми, такі як допомога сім'ям з дітьми, програми допомоги придбанню продуктів харчування та інші заходи для забезпечення благополуччя родин.

Загальною метою цих заходів є покращення якості життя соціально незахищених верств населення та зменшення соціальних нерівностей у суспільстві. Підходи можуть варіюватися від держави до держави в залежності від економічних та політичних умов.