Question

Особливості захисту прав людини в Інтернеті ¿¿¿​

Answer 1

Ответ:

Нові інформаційні технології кардинально змінили картину спілкування людей, і очікуються ще більші зміни. У той же час право не поспіває за стрімким розвитком технологій, які відразу й осмислити непросто. Оскільки природа людини не змінюється, нові технології несуть не тільки небачені можливості для інтелектуального і технічного прогресу, але й несподівані засоби і способи здійснення злочинів. Виникають також нові загрози правам людини. Тому видається надзвичайно важливим осмислення сутності інформаційних суспільних відносин у нових умовах і формулювання нових гарантій прав людини. Хоча уявлення про цивільні і політичні права і свободи – право власності, право на приватність, свободи думок, совісті, слова, інформації, друку, зібрань, асоціацій та інших – суттєво змінилися з появою Інтернету, концепція дотримання прав людини й основоположних свобод залишилася незмінною. Втручання держави у здійснення права (свободи) повинне ґрунтуватися на законі, переслідувати обумовлену законом мету і бути «необхідним у демократичному суспільстві», зокрема, відповідати «гострій суспільній необхідності». При цьому закон, на підставі якого обмежується те чи інше право, повинен бути доступним, передбачуваним і містити адекватні й ефективні гарантії проти зловживань. Зміст усіх перерахованих тут оціночних понять повинен визначатися судом.

На мій погляд, навіть побіжний огляд адміністративної практики щодо Інтернету в нашій країні свідчить, що втручання української держави, як правило, не ґрунтується на законі й аж ніяк не є необхідним. На жаль, ця практика дедалі більше прагне походити на російську, білоруську, узбецьку та інші пострадянські моделі. Держава вперто хоче взяти під свій контроль реєстрацію імен у доменній зоні .ua. Вона прагне монополізувати інформаційний ринок, впровадивши ліцензування всіх телекомунікаційних послуг, і перетворити «Укртелеком» у «провайдера провайдерів». Держава хоче контролювати інформаційний обмін, вимагаючи від операторів встановлення обладнання для моніторингу телекомунікацій, та ще й за їхній рахунок. Держава поділяє провайдерів на «правильних» і «неправильних», вимагаючи від державних органів підключатися до Мережі тільки через «правильних» провайдерів. Держава хоче реєструвати електронні адреси, усі сайти, додавши їм статусу засобів масової інформації, і Бог знає що ще у своєму невгамовному бажанні захистити інформаційну безпеку і контролювати геть усе. Кожне твердження цього абзацу можна було б детально розібрати і показати, як саме держава порушує фундаментальні права і свободи[1] .

Тому першочерговим напрямком правового регулювання Інтернету я б назвав розробку законів, що захищали би права людини від необґрунтованого і непропорційного втручання держави в інформаційну сферу. Потрібна повна переробка базового закону «Про інформацію», що був прийнятий ще в доінтернетівську еру. Гостро необхідний закон про захист персональних даних, що забезпечив би можливість приєднання України до Конвенції №108 Ради Європи «Про захист прав особи у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних», відповідав би вимогам Директив ЄС №№95/46, 97/66 і інших європейських документів про захист персональних даних і став би базою для гарантій інформаційної приватності у всіх галузевих законах, що не менш гостро мають потребу у відповідних змінах – «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про єдиний реєстр фізичних осіб – платників податків», «Про комунікації» і багатьох інших.

Перейди по силкі, там багато цікавого найдеш

http://khpg.org/1317621596

Answer 2

Захист прав людини в Інтернеті є важливим аспектом сучасного цифрового світу. Особливості захисту прав людини в Інтернеті включають наступні аспекти:

1. Свобода слова: Інтернет надає можливість виражати свою думку та ділитися інформацією зі світом. Захист права на свободу слова включає в себе боротьбу проти цензури та обмежень, що можуть бути застосовані до вираження думок в мережі.

2. Приватність і захист особистих даних: Збереження особистих даних користувачів Інтернету та їх захист є критичним. Регуляція інтернет-компаній, які збирають і обробляють особисті дані, грає важливу роль у забезпеченні приватності користувачів.

3. Боротьба з кібербулінгом і онлайн-домаганнями: Захист від шкідливого впливу та насильства в Інтернеті є важливим аспектом захисту прав людини. Різні юрисдикції розробляють законодавство, спрямоване на попередження та покарання кібербулінгу та онлайн-домагань.

4. Свобода доступу до інформації: Забезпечення свободного доступу до інтернет-ресурсів і інформації є важливою частиною захисту прав людини. Блокування чи обмеження доступу до інформації може бути порушенням прав людини.

5. Боротьба з дискримінацією в Інтернеті: Інтернет не повинен служити майданчиком для расизму, сексизму чи іншої форми дискримінації. Забезпечення рівних можливостей для всіх користувачів є важливим завданням.

6. Кібербезпека: Захист від кібератак і онлайн-злочинів також важливий для безпеки користувачів Інтернету.

7. Законодавство та міжнародні угоди: Багато країн розробляють законодавство для регулювання Інтернету та захисту прав користувачів. Також існують міжнародні угоди та організації, які працюють над захистом прав людини в Інтернеті.

8. Соціальна відповідальність інтернет-компаній: Багато інтернет-компаній беруть на себе відповідальність за захист прав користувачів та працюють над поліпшенням практик захисту приватності та безпеки в Інтернеті.

Загалом, захист прав людини в Інтернеті є складним завданням, яке вимагає спільних зусиль громадян, урядів, інтернет-компаній та міжнародних організацій. Тільки завдяки комплексному підходу можна забезпечити безпеку та свободу користувачів в цифровому просторі.