Question

Скласти Казку зустріч із вечором?

Answer 1

Это стих а не сказка
зимнее утро называется

Answer 2

Одного разу в маленькому селі живла дівчинка на ім’я Ліза. Вона була дуже спостережливою та хвилювалась про оточуючий її світ. Одним чудовим літнім вечором, коли сонце низько сідало на горизонт, Ліза вирішила прогулятися в лісі поблизу свого будинку.

По дорозі Ліза зустріла вечір, який виглядав як чарівна казка. Вечір був високий та містичний; його рожево-фіолетове світло лагідно осідало на полях та деревах. Розкуті зірки почали з’являтися на небі, створюючи враження, що небо посипалося слідами дивовижних снив.

Ліза відчувала, що це особливий вечір, тому схопила момент та запитала вечіра: "Що ти криєш у собі, вечоре? Чому ти такий чарівний та неосяжний?"

Вечір відповів, звучачи обволікаючим солодким шепіттям: "Лізо, я той чарівник, який дає можливість всім живим істотам засинати та відпочивати. Я приношу спокій і розслаблення після тривалого дня. Але для того, щоб ви наважилися покинути світло дня та зануритися в світ мрій і фантазій, ви повинні відкрити своє серце та довіряти мені, вірити в чари мого світу."

Ліза слухала вечіра з захопленням, її очі займалися огоньками цікавості. "Я хочу бачити той особливий світ та пізнати всі дива, які він ховає", - сказала вона.

Вечір радісно розкрив рукавиці та запропонував Лізі підтримати його руку. Ліза з охочістю погодилася та запустивши свою руку в ув’язавшийся з вечором мереживний простір, вони разом відправилися у пригоду.

Перші кроки в новому світі здавались Лізі незвичними і трохи лякаючими. Під одним деревом, вони знайшли маленькі веселі феї, які роїлися навкруги, розпускаючи квіти та будуючи витрильниці з опалого листя. Ліза розташувалася поряд із феями та запитала: "Як же вам вдається здійснювати такі чудеса?"

Феї посміхнулись і відповіли голосним хором: "Наше мистецтво ґрунтується на нашій вірі та магії вечора, який пронизує усі наші дії. Ми слухаємо вечір та навчилися відчувати та бачити красу, яку він принесе. Наша фантазія та сміливість дозволяють нам творити такі дивовижні речі."

Ліза посміхнулася і подякувала феям за ділені знання. Вона більше не боялася невідомого, але, навпаки, з нетерпінням чекала на те, що принесе їй наступна зустріч з вечором.

Так Ліза навчилася слухати своє серце, вірити в магію навколишнього світу та творити свої власні казки. І відтоді кожен вечір для Лізи став чарівним і особливим, адже вона знала, що ніщо не заважає їй знайти свою мрію та реалізувати її.