Вопрос задан 24.02.2019 в 04:04. Предмет Литература. Спрашивает Кобяков Дима.

Написати свій детективний твір..(

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Llorens Natasha.
Одного разу йдучи вулицею я як завжди потягував свою сигару і тут мені почувся дивний звук. Подивившись назад я нічого не побачив і подумав, що мені почулосяТому я продовжив йти. Та через декілька хвилин звук знову повторився, повернувши голову останнім що я встиг побачити була бита.І от я вже прокидаюсь і помічаю, що лежу на вологій та сирій після дощу землі, і тут помічаю що в мене просто розколюється голова. Починаю вставати й одразу ж падаю, і розумію що в голові крутиться і в очах все розпливається. Знову намагаюся підвестись. Друга спроба вийшла більш вдалою тому спершись об стінку шукаю мобільний телефон. Як виявляється його в кишені вже не має. І саме в цей момент я знову чую цей звук. Мені страшно. Хочеться просто провалитись крізь землю. Але нажаль неможу тому мені доводиться прямувати в бік дороги.
Діставшись автомагістралі я спершу не зрозумів де я взагалі знаходжусь, але поглянувши трішки вліво мої очі засліпила яскрава неонова вивіска Кафе "Барон". Деякий час мені здавалось , що колись я вже тут був і помітивши зелений джип я зрозумів , що тут я був того вечора. Зрозумівши це мені чомусь згадалось що в цьому кафе є телефон з якого можна подзвонити до міста.
Наступного ранку я прокинувся в лікарняному ліжку й не міг нічого згадати з того моменту як побачив це кафе. Згадуючи чи подзвонив я до лікарні чи то мене сюди привезла проїжджаюча мимо машина чи хтось з Барону мене помів й подзвонив у бригаду швидкої допомоги. Саме коли я вже збирався було вставати та йди питатись в чергової медсестри як мене сюди привезли в мою палату раптово забіг якийсь чоловік  в білому халаті з ножем у руках. Я навіть отямитись не встиг як він раптово з'явився біля мене, а ніж його був просто біля моєї горлянки. І ще через декілька секунд в палату забігли охоронці й застрелили цього чолов'ягу і його вже тепер мертве тіло лежало на мені. Я звичайно злякався й почав кричати і ці охоронці змушені були кликати спершу медсестру яка мене повинна була заспокоїти та коли у неї це не вийшло вони попросили лікаря зайти до мене в палату й  дати мені заспокійливого.
Коли лікар прийшов і пояснив мені всю суть ситуації(на той момент мені вже вкололи заспокійливе) я все зрозумів і попросив у лікаря покликати міліцейського ,щоб той прийняв мою заяву, а він мені сказав, що мого викрадача ще вчора ввечері зловили.І саме в цей момент я зрозумів, що  моєму життю тепер не погрожує та людина котра ледь не вбила мене через мобільний телефон та гаманець.
0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Звучить цікаво! Давайте створимо детективний твір разом. Ось початок історії:

"Було темною і похмурою ніччю в маленькому містечку на околиці. Вулиці були порожні, а лише кілька вуличних ляхів бродили між будинками. У цьому містечку, яке здавалося таким спокійним і безпечним, стався жахливий злочин.

Місцевий мільйонер, Альфред Морган, був знайдений мертвим у своєму розкішному особняку. Його тіло лежало безжиттєво на підлозі, а руки були пов'язані стрічками. На перший погляд здається, що це був звичайний вбивство з мотивом грабежу, але детектив Амелія Девіс не була впевнена.

Амелія Девіс - молода і розумна детективка, яка

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Литература

Последние заданные вопросы в категории Литература

Задать вопрос