Question

Уявіть себе в ролі журналіста, напишіть статтю до газети про героя, якого автор оповідання обійшов увагою.

Answer 1

У дитинстві я боявся німих, чомусь думав, що вони- лихі люди, ще й тепер, коли бачу
німих, мимоволі ловлю себе на тих дитячих враженнях і це не дивно – є щось загадкове в
їхній жвавій мові, зрозумілій тільки їм самим. Погляди на них – теж якісь особливі, гострі,
іноді навіть жорсткуваті, і це мабуть добре- людям, позбавленим мови, потрібні
промовисті очі . З одним німим я познайомив себе з цим випадково. У нього також були
якісь особливі, незвичайно меткі, проникливі очі, по них власне я і здогадався, що він
німий. Бо якби людина не ховала свої вади, а всi ix не сховати. Я чув, що німi мають
великий хист до всякого ремесла. Але цього я застав не за легким хлібом. Він стояв по
коліно у воді і добував торф. Інші , раз по разу, виходили із води на лугову травичку,
влаштовували собі довгі перекури, а він копав і копав. У нього не було свого
співрозмовника, він мабуть вважав за краще не заважати іншим погомоніти. Помітивши,
що я ним цікавлюся, німий змахнув сильно рукавом роби піт з чола, допитливо зиркнув на
мене своїми блідуватими очима і знову віддався роботі. Я хотів було поговорити з ним,
але бригадир запобіг моєму намірові . -Не заважайте йому, нехай працює - то німий.
Скоро за балачкою ми зовсім забули про нього . Коли розмова закінчилася і люди знову
стали до роботи, німий зацікавився – хто я і за чим прибув? Не знаю, як пояснили йому,
але довідавшись, що я з редакції місцевої газети, він немовби просіяв. Повернувся я з того
відрядження, як кажуть газетарі, з повним блокнотом фактів на всі випадки життя. Цілий
тиждень я міг писати про все, але редактор не дивувався з моєї запасливості і
спостережливості.. Виписавшись – я знов подався у відрядження і цілком випадково знову
потрапив до своїх “торфяних ” героїв, хоч не мав ніякого наміру вдруге писати про них.
Але мої герої не знали звичок мого редактора, який ревниво оберігав газету від усяких
повторень. Вони зустріли мене ще привітніше, ніж вперше. Бригадир довго тиснув руку, а
його сподвижники вдячно похитували головами- читали мов, читали. І тільки одна
людина не підійшла до мене і навіть не привіталася зі мною. Це був він – німий. Його
сильно пропітніла роба то набухала від вітру, то знову липла до широкої спини, на чоло
спадала вибілена сонцем чуприна, але він не розгинався і не підбирав її. Він копав і копав,
не звертаючи нінайменьшої уваги на мене. Я довго не міг здогадатися, чому він так
поводиться, аж поки врешті не збагнув тому причину. Адже, я написав про всіх, і забув
сказати добре слово про нього- може найскромнішого і найзавзятішого у бригаді. І мабуть
це не вперше, мабуть йому вже не раз доводилось бути жертвою несправедливості. Хоч я і
не збирався більше писати про торфорозробників, але після цього захотілось таки
написати, не міг не написати. І я – написав

Answer 2

Заголовок: Забутий герой: Історія, яку автор оповідання пропустив

Підзаголовок: Випадкові зустрічі та незвичайні події розкривають справжнього героя

Стаття:

Уявіть, які історії можуть ховатися за кожним обличчям, які проходять повз нас кожен день. Чи не часто траплялося вам зустріти когось, кому ви не приділяли особливої уваги, але пізніше дізнавалися, що ця людина мала неймовірні пригоди або зробила щось надзвичайне? Саме такою історією став герой, якого автор нашого оповідання обійшов увагою.

Про що ми не знаємо, може стати джерелом неймовірних розповідей і пригод. І ось, якось випадково, у нашому житті з'являється саме така людина - герой, якому автор оповідання не приділяє особливої уваги. Але життя, воно таке непередбачуване, і відкриває перед нами двері в незвідані світи.

Наш герой - звичайний, непримітний чоловік. Він проводить свої дні, як і більшість з нас, виконуючи свої повсякденні обов'язки. Але тільки випадкова зустріч з бездомним котом вуличного посередника оживляє його життя. Він приймає рішення прихистити кота і дати йому новий шанс на щасливе майбутнє. Це рішення призводить до низки неймовірних подій, які змінюють життя нашого героя назавжди.

За допомогою кота, наш герой розкриває свої потаємні таланти та стає відомим майстром графіки. Його твори викликають захоплення та визнання високої якості. Проте, що ще важливіше, ця випадкова зустріч з котом допомагає нашому герою знайти своє справжнє покликання - допомагати бездомним та потребуючим.

Завдяки своєму новому статусу відомого митця, герой знаходить можливості залучити увагу громадськості до проблем безпритульних та незахищених верств населення. Він організовує благодійні заходи, збирає кошти та забезпечує тимчасові притулки для бездомних. Його становлення громадським діячем надихає інших на активність та роботу в цьому напрямку.

Таким чином, історія, яку автор оповідання пропустив, виявилася загадковою та неймовірною. Наш герой, якого ми зазвичай не помічаємо, виявився справжнім героєм нашого часу. Його випадкова зустріч з котом стала поштовхом до змін, які вплинули не тільки на його самого, але й на безліч інших людей. Ця історія нагадує нам, що кожна людина має свою власну історію, яку варто почути і поділитися з іншими.

Отже, нехай ця історія стане нагадуванням для нас, що хтось, кого ми можливо не помічаємо, може мати неймовірні пригоди та зробити щось велике. Нехай вона стане натхненням для нас уважніше ставитися до інших і давати кожному можливість виявити свій потенціал.