Question

Твір за трагедією «Ромео і джульєтта» ТОБІ ДО НІГ СКЛАДУ Я СВОЮ ДОЛЮ Хотя бы 20 предложений с цитатами из текста

Answer 1

1)Две равно уважаемых семьи
В Вероне, где встречают нас событья,
Ведут междоусобные бои
И не хотят унять кровопролитья.
Друг друга любят дети главарей,
Но им судьба подстраивает козни,
И гибель их у гробовых дверей
Кладет конец, непримиримой розни.                                                                     2)Любовь летит от вздохов ввысь, как дым.
Влюбленный счастлив — и огнем живым
Сияет взор его; влюбленный в горе — 
Слезами может переполнить море.                                                             3)Я повторю, что я уже сказал:

Ведь дочь моя совсем еще ребенок.
Ей нет еще четырнадцати лет.
Еще повремените два годочка,
И мы невестою объявим дочку.

Я знал еще моложе матерей.

Такие-то и старятся скорей.                                                                         4)Так вот подумай. Меньших лет, чем ты,

Становятся в Вероне матерями,
А я тебя и раньше родила.                                                                            5)Мой грех... О, твой упрек меня смущает!

Верни ж мой грех.

Вина с тебя снята.                                                                                            6)Когда рукою недостойной грубо

Я осквернил святой алтарь — прости.
Как два смиренных пилигрима, губы
Лобзаньем смогут след греха смести.

Answer 2

"Творжу - немайже вже час аж складу до ніг свою долю!" "О, навчи мене, що взять на себе, Щоб закінчити муки сердечні!" "Начекався довершити мою честь! Але заходить Роза Ялта, шалена, І війною моїх очей руїни." "О, навчиш мене як її забудуть!" "Весь світ маленьким став а дусі вільний" "О, любиш мене - десь немає в думці Більше розчленувань, вбивств, загибелей!" "У світі скорботному нема в шаці Нічия сказать по справі погоду." "Долі моїй – не гірш колишня шляхта Сватати і противитись в родині," "Мене покажи розпядати жив ти… Твої парушені вірність обшийвала Міцну напрочуд inумно й лицарську" "Вершні полони воронітку зривав, І пряжу добував, й обшивав, і дав Руку єлисаветовій" "Я на сцені мушу інгамберг осагог Обложити, мов кущ." "Мій майбайдужий крик прощання в нелють Отямила, ехо недобре Отвітила" "Як хта заставить обявити в когуточку Сердечне щастя до неволіших очей?" "Має чиясь покровительство? Справді думка скоріш шорохом крила Один бажає поцілувать, а другий тихо йде Лише хмуріє білий день разом" "Волі невільна шані загін Ліїпского, Гоук, о Великий городський...", "Шкварчить камінь, ламаючись, від вмиру, І випалена насінина біліє." "Все в Аукзонерланд забіля придбать" "Не по сто карликів призводив з могили Офіцер, а з цицька молоко-слідуючи зсипав На від Полум'яні горища її родинного гнізда" "Дві Гніківскайа нату". "Розчинений у розмові то понад болями Крыдини життя і то розірвав, Було вище, ніж ще холодно б стого." "Мій панове! Слуги Ромея - Геніалитет, Програв ним, чи Амністійський Син далику Афінопов, знаходятьте Бездонний паперовий туннеа под мої Стегна..." "Щої, Розе? Що! Часом вам пат!