Question

Написати твір Тарас Шевченко я так люблю мою україну убогу даю 40 балов​

Answer 1

Тиша на Україні, але серце в мене сповнене любов'ю до рідної землі. Я так люблю мою убогу Україну, де поля широкі, як небо, а небо, наче невичерпний куточок вічності.

О, матінко-земле! Ти, мов берегиня, обнімаєш мене своїм м'яким обіймом, навіть коли буря крутить вологі пелюстки твоїх полів. Твоя краса в тому, що ти завжди готова прийняти своїх дітей, навіть коли їхні долі тремтять від тяжких випробувань.

І як вітер віє понад тобою, матінко-Україно, я відчуваю сприйнятливість твою, неначе мої власні думки летять на крилах пісні. Я так люблю твої мелодії, твої слова, що несуться з серця на серце, об'єднуючи нас, як одне велике родинне коло.

Та чому ти, матінко, убога? Чи не ти та країна, що розцвітає у своїй працьовитості і терпінні? Та навіть у бідності ти гордо тримаєшся, неначе квітка серед степу, що вигинається під вітром, але не ламається.

Моя душа лунає піснею твоєю, Україно моя, і я так бажаю, щоб кожен твій син і дочка відчували той самий вогник любові, який палає в мені. Нехай в нашій убозтвореній країні завжди горить свічка надії, а наша любов буде тим прапором, який вивіється у вітрі над майбутнім, щасливим днем.

Answer 2

Тарасу Шевченку була притаманна невичерпна любов до українського народу, його культури та землі. Він відчував на собі всі тяготи життя простого людини, але завжди залишався вірним своїм ідеалам. Одним із найвідоміших творів, де відображено цю любов до української землі, є поема "Заповіт". У цьому творі Шевченко закликає українців бути єдиною сім'єю, любити свою рідну землю та боротися за її вільність.

Тож давайте розгорнемо твір, який відобразить цю невичерпну любов Тараса Григоровича Шевченка до України.

Назва: "Любов моя - Україна"

Десь на краю села, де лози плетуть свої густі обійми, жив хлопчик з великими синіми очима та русявими волоссям. Цей хлопчик звався Тарас. Його серце було наповнене незгасною любов'ю до рідної землі - України. Він виріс серед полів та лісів, де кожен кущ і кожна квітка були для нього своєрідними друзями.

Кожен ранок Тарас прокидався під спів пташок та співучів дзвінкої річки. Він виходив на подвір'я та дихав свіжим повітрям, а потім, беручи в руки флажок, йшов до річки, щоб поринути в її тиху мелодію. Тут, серед природи, він відчував, що його серце б'ється в такт землі, його душа співзвучна з дзвінкими водами та шумом лісу.

У свої рідній сторонці Тарас бачив труд та сум, але найголовніше - він бачив невичерпну красу та силу української природи. Його серце було наповнене великою тугою, коли він бачив, як люди важко працюють на землі, але його душа сповнювалася гордістю від того, що він належить до цього великого народу.

Тарас мріяв про те, щоб кожен українець відчував той самий палкий жар любові до рідної землі, що його серце заповнював. Він бажав, щоб кожен дитина могла знайти в природі свою маленьку казку