Question

Зміна кінцівки твору "Усмішка" або "Все літо в один день" або "Запах думок"(твір на вибір,змінити кінцівку) скопіювати закінчення твору,прибрати пару речень,дописати свої.Буду вдячна за правильну відповідь)

Answer 1

Зійшовши на край долини, герой зупинився та замислився. Його усмішка посіяла ще яскравіше, відбиваючись в очах. Разом з красою природи він відчував усе тепло та любов, які були внутрішніми скарбами його душі.

Та раптом, здалеку, долина огорнулася відчуттям сумного звуку. Герой озирнувся і побачив одинокого птаха, який співав свою пісню про розлуку та незабутні зустрічі. Цей звук перетнув його серце, пробудивши в ньому довго забуту тугу.

Залишаючи долину за собою, герой усвідомив, що життя - це непередбачуваний шлях, що веде до радості та смутку, до розлуки та зустрічі. І, хоча його серце залишилося на місці, він знав, що усмішка його лиця завжди буде нагадувати про ту красу та силу, які він зазнавав у тих миттєвостях.

Таким чином, з кожним кроком герой вперед поніс у світ свою усмішку, розповідаючи іншим про важливість прийняття життя з його радістю та смутком, з його радістю та тугою. І незважаючи на все, він знаходив радість у дрібницях і дарував усмішки іншим, надію

чись, що вони зможуть знайти свою внутрішню красу та силу.

Цей новий кінець наголошує на унікальності та непередбачуваності життя, а також на значенні радості, смутку та емоцій, які допомагають нам зрозуміти його справжнє значення. Він закликає до поширення позитиву та усмішок серед інших, щоб допомогти їм знайти свою внутрішню силу та красу.

Answer 2

I will choose the story "All Summer in a Day" by Ray Bradbury and change the ending. Here is the original ending of the story:

> They walked slowly down the hall in the sound of cold rain. They turned through the doorway to the room in the sound of the storm and thunder, lightning on their faces, blue and terrible. They walked over to the closet door slowly and stood by it. Behind the closet door was only silence. They unlocked the door, even more slowly, and let Margot out.

Here is my alternative ending:

> They ran quickly down the hall in the sound of cold rain. They turned through the doorway to the room in the sound of the storm and thunder, lightning on their faces, blue and terrible. They ran over to the closet door and banged on it. Behind the closet door was only silence. They unlocked the door, anxiously, and opened it. Margot was gone.