Question

Чи можна Онєгіна вважати нещасною людиною? Що саме робить його життя позбавленим сенсу? Визначте, хто в цьому винний в більшій мірі - сам Онєгін чи суспільство, в якому він живе?

Answer 1

Ответ:

Образ Євгенія Онєгіна дуже суперечливий. Негативні риси його характеру — індивідуалізм, егоїзм, холодність, практична бездіяльність — поєднуються в нім з позитивними, такими, як "душі пряме благородство». У нім ми бачимо і ознаки прогресивності і обізнаності. Образ Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в романі епохи, але в той же час він виділяється з середовища, до якого належить. Передусім його відрізняє "різкий, охолоджений розум», схильність до "уїдливої суперечки» і "жарту з жовчю навпіл». Він далекий від світського і провінційного дворянства, яке він перевершує своїм розумом, але його не можна віднести і до прогресивної молоді, оскільки у нього немає ідеалу в житті, до якого можна було б прагнути.Таким чином, Євгеній Онєгін стає "зайвою людиною». Належачи до світла, він зневажає його. Онєгін не знаходить свого істинного призначення і місця в житті, він обтяжується своєю самотністю. Говорячи словами Герцена, "Онєгін… зайва людина в тому середовищі, де він знаходиться, не маючи потрібної сили характеру, щоб вирватися з неї».

Answer 2

Евгений Онегин, головний герой однойменного роману Александра Пушкіна, може бути розглядений як нещасна людина в деяких аспектах. Його життя можна вважати позбавленим сенсу з кількох причин.

По-перше, Онєгін є людиною із високими інтелектуальними здібностями, але він відмовляється від норм суспільства та занурюється в самоізоляцію. Його апатія та безтурботність призводять до втрати інтересу до багатьох аспектів життя, і він не знаходить сенсу у звичайних речах, які заповнюють життя більшості людей.

По-друге, Онєгін зазнає багатьох особистих трагедій, зокрема втрати Татьяни, яка була для нього можливістю знайти сенс у житті. Але через свою спокусливу та замкнену натуру він втрачає цю можливість.

Щодо вини у позбавленні сенсу його життя, можна вказати на кілька чинників. По-перше, сам Онєгін своєю апатією та відмовою від норм суспільства створює собі власну тюрму. Його безтурботність і відсутність інтересу до оточуючого світу роблять його життя марним і порожнім.

Однак також можна вказати на вплив суспільства, в якому він живе. В аристократичному оточенні, де важливіше слідувати соціальним стандартам, Онєгін відчуває себе відчуженим. Традиції, які нав’язують йому оточуючі, викликають у нього відторгнення.

Отже, можна сказати, що обидва чинники — індивідуальні риси Онєгіна та вплив суспільства — взаємодіють і сприяють позбавленню сенсу його життя. Онєгін сам обирає шлях відчуження, але суспільство своїми стереотипами і очікуваннями також грає важливу роль у формуванні його характеру та життєвого погляду.