Question

Написати твір-мініатюра на тему „чи хотіла я бути схожа на Павлуся" За повістю „Скарб"Не з інтернету​

Answer 1

Ответ:

Прочитавши повість "Скарб", багато хто позаздрив би Павлусю, але як автор сказав: "Заздрять декотрі Павлусю, а стати ним не хотіли б". Я з цим згодна.

Павлусь зручно улаштувався у світі, завдяки своїй мамі. Він був щасливий. Йому подобалось нічого не робити і при цьому мати все. Думаю багато хто подумав як було б гарно бути на місці цього ледача та чи насправді вам воно сподобалось? Лежати день у день на м'якенькому ліжку, наминати мамині ласощі, дивитись у віконце та не перейматися нічим іншим як набити пузо. Та що ж далі? Як змінилося життя Павла? Ци воно було цікавим? Крім його пуза нічогісінько не змінилося! Кожного дня він ставав ще опецькуватішим і це єдине, що змінювалось у його житті. Хлопець учився, пізнавав світ, читав, дружив, грався? Ні. Його життя крутилося між столом та ліжком. Павлусь не знав світу. Він не прагнув навчатися і не знав, наскільки великий і цікавий світ, у якому той живе!

Мені шкода Павлуся, шкода, що його так виховали. Я не хотіла і не хочу бути схожою на цього персонажа. Я щаслива бути собою.

Answer 2

"Чи хотіла бути схожа на Павлуся"

Схід сонця зігріває вікна маленької спальні, а я вже давно прокинулася від дзеркального світанку, що зазирав у кімнату. Відкриваю вікно, і легка прохолода наповнює простір. В голові кружляють спогади про той час, коли я вперше дізналася про Павлуся.

Вона була яскравим персонажем у повісті "Скарб", і я ніяк не могла забути її неповторний спосіб дивитися на світ. Павлуся була, мабуть, найцікавішою дівчинкою у моєму читацькому досвіді. Її сміх, жвавість та любов до пригод заворожували мене.

Ще з тих пір, як я дізналася про Павлусю, я неодмінно почала порівнювати себе з нею. Часом, сидячи в класі чи роблячи свої щоденні справи, я думала: "А чому б мені не бути схожою на Павлусю?" Адже вона вміла бачити красу навколо, де інші бачили звичайне. Її натхнення було безмежним, і якби я могла стати трошки схожою на неї, можливо, і моє життя стало б казковим.

Але чи хотіла б я справжньо стати Павлусею? Мабуть, ні. Я відчуваю, що кожна людина унікальна, і важливо залишатися самим собою. Так, Павлуся вражала своєю особистістю, але я маю свої власні мрії, цілі і риси характеру. І це робить мене особливою в своєму роді.

Так, повість "Скарб" залишила свій слід у моєму житті, і я завжди буду пам'ятати про чарівну Павлусю. Проте, я віддаю собі звільнення бути справжньою собою і дозволяю своєму власному світогляду, радості та пригодам формувати мою унікальну історію.