Question

«Іван Сірко – великий характерник» питання «наводить приклади, що розкривають характерництво як явище.» СРОЧНО!!!!

Answer 1

Ответ:

За повір'ями, характерники були сильними чаклунами, серед здібностей яких — вміння зупиняти кров, заговорювати біль, ловити кулі голими руками, ходити по воді та вогню, годинами перебувати під водою, ставати невидимим, гіпнозувати, з'являтися у кількох місцях водночас та викликати панічний жах у ворогів, що спричиняло панічну втечу їх з поля бою. Також такі козаки могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливали на свідомість людей, неживу природу, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води («на Дніпрі войлок прокладуть і йдуть»)[8].

Уміли характерники і керувати погодою — розганяти хмари або, навпаки, накликати дощ. Сильний дощ міг зволожити порох, що робило вогнепальну зброю непотрібною. Також дощ міг перетворити поле бою на болото, в якому грузла важкоозброєна кіннота суперника.

Історик Аполлон Скальковський (1808–1899) описував характерників як таких чарівників, «що їх жодна вогненна зброя, ні куля, ні гармата умертвити не може», а за необхідності вони могли зачарувати будь-яких сторожів чи вартових так, що «ніхто з них не почує і не побачить жодного козака… і тоді вже вони беруть що хочуть, і повертаються в Січ»[9].

Письменник Андрій Чайковський (1857–1935) описував характерника як «надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити»[5].

Так само і Микола Костомаров (1817–1885) трактував характерника, як «чародія, якого не брала куля»[10][11]. А історик Володимир Голобуцький (1903–1993) писав, що характерники були «замовлені від кулі і шаблі»[5].

За легендою, характерників «ніколи не ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму»[12]. Також вірили, що характерника можна було вбити лише срібною кулею в серце — тому вони нерідко першими йшли в бій.

Як розповідають легенди, декотрим характерникам після смерті забивали в груди кілок, щоб вони не вставали[12]. Однак найпоширенішим похованням характерників було поховання лицем донизу. Цей звичай зберігся ще зі скіфських часів. Як стверджує історик Світлана Бессонова, таким чином хоронили «небезпечних людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням»[12]. Одне з таких поховань козака-характерника було розкопано в 1936 році біля села Архангельське Ясинуватського району Донецької області. Козак лежав у дубовій труні, зробленій без жодного цвяха, лицем донизу; одягнений був в червоні шаровари і синій жупан, підперезаний зеленим поясом, а за поясом мав пляшку горілки, запечатану сургучем[Объяснение:

Answer 2

Іван Сірко був відомий як великий характерник, що означає, що він мав сильний і виразний характер. Приклади, які розкривають його характерництво, можна знайти в його вчинках та вчинках інших людей навколо нього.

Наприклад, Іван Сірко відомий своєю відвагою та рішучістю. Він брав участь у багатьох битвах та воював проти ворогів України, проявляючи велику сміливість та витримку. Його вчинки свідчать про те, що він був справжнім воїном і патріотом своєї країни.

Крім того, Іван Сірко відомий своєю чесністю та принциповістю. Він завжди дотримувався своїх слова і не зраджував своїх товаришів. Його вірність і відданість своїм ідеалам робили його справжнім лідером і авторитетом для інших.

Таким чином, приклади із життя Івана Сірка демонструють його сильний характер, відвагу, чесність та відданість своїм ідеалам. Він є прикладом великого характерника, який залишив невиразне враження в історії України.