Question

У чому полягає Есхілова (Есхіл) заслуга як драматурга

Answer 1

Ответ:

Драматургія Есхіла міцно пов'язана з традиціями героїчного епосу і хорової лірики. Його трагедії були, власне, ще не драмами, а більш-менш цілісними фрагментами героїчних легенд. Головне місце в них відведене ліричним та епічним пісням хору, не було розвитку характерів, а лінія драми зламувалася лише один раз (мала одну перипетію).

Коли Есхіл починав писати, трагедія була переважно ліричним хоровим твором і, цілком ймовірно, складалася з хорових партій, що зрідка переривалися репліками, якими обмінювалися проводир хору (корифей) і єдиний актор (утім, по ходу драми він міг грати кілька ролей). Есхіл удосконалив драматичну техніку: обмежив участь, а отже, й значення хору; увів на сцену другого актора, що уможливило розвиток дії і пожвавлення діалогу. Доля хору завжди залучена до трагедії, результат драми певною мірою торкається і його учасників. Есхіл використовував хор як додаткового актора, а не просто як коментатора подій. Пісні хору, що переплітаються з епізодами, утворюють величне тло, вони передають безпосереднє відчуття трагічної ситуації, створюють настрій тривоги і жаху і часом містять указівку на моральний закон, що є прихованою пружиною дії. Використовував нові виразні засоби: блискучі описи (битва під Саламіні, падіння Трої), барвисті оповідання, що становлять події, які відбуваються або всередині палацу («Агамемнон»), або далеко від місця основної дії («Перси»); діалог у формі коротких питань і відповідей. Використовував сценічні паузи («Ніоба», «Прометей прикутий», «Кассандра» в «Агамемноні») для створення відповідного настрою. Велику роль у трагедіях Есхіла грали музичні елементи, хорові і сольні партії. Есхіл удосконалив акторський склад і урізноманітнив маски. Екзотичні костюми акторів у «Благальницях» і «Персах», описи іноземних звичаїв свідчать про інтерес поета до варварського світу.

Объяснение:

Він перший синтезував усі елементи, пов'язані з дифірамбічними заспівами, надавши їм глибоко драматичного характеру. Завдяки його творчості трагедія набула першорядного суспільного звучання і стала найголовнішим драматичним жанром.

З удосконаленням нового жанру зросла і художня майстерність поета. Есхіл надав усім частинам та елементам трагедії досконалої форми. Зокрема, він увів так звану формулу трагічного мовчання, що створювала напруження. Тривогу глядачів, чекання ними чогось страшного й невідворотного викликала утворювана автором атмосфера жаху на сцені. Цей жах підтримувався й штучними деталями чи ефектними прийомами — на сцені неодноразово з'являлися знаряддя вбивства — закривавлена зброя, герої постійно згадували про злочин. У своєрідній драматичній формі Есхіл передав важливі історичні процеси: запеклу боротьбу між матріархатом і патріархатом, утвердження нових, демократичних інституцій, які зміцнюють авторитет держави, освячений протегуванням богині Афіни.

"Орестея"— пізня трагедія Есхіла, що характеризується зрослою майстерністю автора, який, імовірно, зазнав впливу нової драматургії Софокла. Це виявилося у впровадженні у дію третього актора, збагаченні пластики персонажів, динамічнішому розвитку подій. Незважаючи на те, що Есхіл трохи скоротив партії хору, підпорядкувавши їх драматичному аспектові трагедії, вони продовжували відігравати важливу роль у його п'єсах. У «Евменідах» хор Еріній репрезентує одну із сторін конфлікту. У «Хоефорах» хор постійно спонукає до дії Ореста. Особливу роль відіграє хор в «Агамемноні», він не дійова особа, але створює виразне тло для розвитку дії. Завдяки пісням хору, передчуття майбутніх подій зростає з кожною сценою і готує глядача до катастрофи. У кожній із есхілівських трагедій можна знайти виразні, метафоричні партії хору, цікаві також їхнім внутрішнім перегукуванням.

Answer 2

Есхіл (Есхіл) був давньогрецьким драматургом і поетом, вважається одним із трьох великих трагіків античності, разом із Софоклом і Евріпідом. Його заслуги як драматурга полягають в кількох ключових аспектах:

1. Введення другого актора: Есхіл був першим, хто ввів другого актора на сцену, що значно розширило можливості для діалогів і конфліктів між персонажами. До цього часу діалогічні сцени складалися з обміну монологами, але додавання другого актора створило можливість для більш складених і динамічних взаємодій.

2. Трилогії: Есхіл вперше поєднав три драми в логічно пов'язані трилогії. Це означало, що три окремі п'єси мали спільний сюжет або тему, що надавало їм більшу глибину і значення як частинам одного масштабного оповідання.

3. Філософська глибина: Твори Есхіла були визначені глибокою філософією та моральними роздумами. Його трагедії зазвичай досліджують великі питання справедливості, долі, свободи волі та природи божественної влади. Есхіл розглядав не тільки конфлікти між людьми, але й взаємодію людини з богами.

4. Співвідношення з божественним: Есхіл уважався за "батька грецької трагедії" і вніс значний внесок у відношення між людьми та богами на сцені. Його п'єси дозволяли глядачам розуміти сутність великих божественних сил і їх вплив на життя людей.

5. Розвиток трагедії: Есхіл розвивав трагедію як жанр, надаючи увагу не тільки конфліктам, але і внутрішнім конфліктам персонажів. Він також вдосконалив техніку хору, що відігравав важливу роль у грецькій трагедії.

Його внесок в античну драматургію визнається як важливий, і його твори використовуються як важливий джерело для вивчення грецької міфології, філософії і культури. Есхіл створив трагедії, які залишаються актуальними і цікавими для читачів та глядачів і до сьогодні.