Question

Тема:Ідея:Срочно надо тему і ідею вірша Джон Ячмінь Зарубіжна література!!​

Answer 1

Утвердження в баладі Р. Бернса "Джон-Ячмінь" віри в щасливе майбутнє народу
День народження Р. Бернса на його батьківщині, в Шотландії, відзначають щороку як національне свято, бо його вірші, життєрадісні, веселі, насмішкуваті, близькі читачам і сьогодні. "Поетом народним і великим" назвав його Тарас Шевченко. Ще в ранньому дитинстві Роберта зачарували народні казки, легенди, пісні. Пізніше фольклор став основою його творчості.
Один із найпопулярніших творів Р. Бернса — балада "Джон-Ячмінь", у якій поет прославляє природу й людину, невмирущість життя. Все в природі починається з маленького зернятка, саме з нього проростає нове життя. Три короля захотіли згубити Джона-Ячменя:
Взяли, ввергли його в ріллю
Втовкли аж у глибінь.
Здавалося б, що там він пропаде, не вибереться ніколи з-під землі. Та достатньо було теплого дощику і весняного сонечка, щоб він проріс, заколосився усім на диво.
А коли дозрів Ячмінь, чого тільки не робили з ним: "кривим ножем коліна підтяли", "та й ну ціпами обкладать", "шпурнули в воду бідака", "знов шарпали, вгадавши в нім життя найменший рух", "пекли сердегу на вогні", "мірошник у млині ще й жорнами чавив", "а потім з серця кров взяли". Думалось, що нічого вже не залишилося від бідолашного Джона-Ячменя. А маленьке зернятко, пройшовши довгий нелегкий шлях, переродилося на прекрасний напій, що проганяє журбу і відроджує радість:
Ковтнеш її — журба сплива,
А радість ожива.
Ковтне її сумна вдова,
І серце їй співа.
Поет проголошує здравицю на честь невмирущого Джона:
Чарками дзень, чарками дзінь —
Здоров був, Джон-Ячмінь!
Хай родить рід твій задля всіх
Потомних поколінь.
Як Джон-Ячмінь, відроджується і народ, проростає знову й знову, всупереч всім випробуванням, що випадають на його долю. За допомогою алегоричного образу ячмінного зерна, який є символом вічного життя, Роберт Бернс висловлює віру в невичерпні сили народу, в його світле майбутнє, бо він, як і Джон-Ячмінь,




богатир
І добра в нього кров.

Answer 2

Тема – зображення краси природи рідної Шотландії.

Ідея – вічний зв’язок людини з природою і Батьківщиною.

Answer 3

Тема: Ідея вірша "Джон Ячмінь" в зарубіжній літературі

Вірш "Джон Ячмінь" - це одна з найвідоміших поезій Англійського поета Альфреда Теннісона. Вона була опублікована в 1850 році в збірці "Поезії Теннісона", і стала одним з найвизначніших творів автора.

Вірш "Джон Ячмінь" розповідає історію про незвичайний хлопчик Ячміня, який виріс на полях Лінкольншира у Західній Англії. Він став символом неописаної сили духу та стійкості людини перед життєвими випробуваннями.

Ідея, що пронизує вірш "Джон Ячмінь", полягає у вихованні духовних цінностей та розвитку внутрішнього світу людини. Автор демонструє, що навіть найпростіші та непомітні історії можуть мати глибоке значення і навчати життєвим урокам.

Основні мотиви вірша - це сила людського характеру, посилення внутрішньої міцності та прагнення до перемоги над труднощами. Ячміня зображено як самовідданого та мужнього хлопчика, який змоговставитися великим випробуванням - голодом.

Вірш "Джон Ячмінь" має високу художню цінність та проникає до серця читача своєю глибиною та поетичністю. Теннісон використовує різноманітні поетичні засоби, такі як метафори, порівняння та образи, щоб передати емоційний стан героя і підсилити враження від тексту.

Вірш "Джон Ячмінь" можна розглядати як метафору життя і зусиль людини в подоланні важкостей. Той факт, що головний герой є простим хлопчиком з поля, робить його історію універсальною та відповідною для будь-якої людини.

В цілому, ідея вірша "Джон Ячмінь" показує, що важливо вірити у себе та свої сили, незалежно від труднощів, які можуть зустрітися на нашому шляху. Володіючи внутрішнім резервом, ми здатні досягти багатьох великих речей, які з перших поглядів здаються неможливими.

Таким чином, вірш "Джон Ячмінь" став відомим своєю темою, яка розкриває значення сили людського характеру та важливості розвитку внутрішнього світу. Цей вірш надихає людей досягати своїх цілей, незважаючи на труднощі, і слугує нагадуванням, що навіть найсумніші і наймаленькі історії можуть мати великий вплив.