Question

Притча про загублену вівцю та драхму срочноооо!!даю 45 балов ​

Answer 1

Ответ:

Колись-то у одному селі жили два пастухи - Іван та Петро. Вони були дуже дружні та завжди допомагали один одному. Одного разу, Іван загубив одну свою вівцю. Він шукав її всюди, витрачав багато часу та енергії, але так і не знайшов її.

Замість того, щоб втратити надію, Іван зробив все можливе, щоб знайти свою вівцю. Він запитав в усьому селі, розповів всім про свою загублену вівцю та просив допомоги. Також, він подякував усім людям, які вже йому допомагали у пошуках. Поступово, новина про загублену вівцю поширювалась і все більше людей долучалися до пошуків.

Одного дня, пастух Петро помітив декілька чоловіків, які рухалися у певному напрямку та дивилися на землю. Підійшовши до них, він запитав, що вони роблять. Чоловіки розповіли, що шукають загублену драхму та показали Петрові місце, де вона загубилась.

Петро повернувся додому та розповів Івану про свою зустріч. Іван зрозумів, що він міг загубити свою вівцю багато днів тому саме в тому місці, де люди шукають загублену драхму. Він поспішив до цього місця та найшов свою вівцю там.

Обидва пастухи були дуже щасливі. Іван оповідав про цю історію всім селянам, які долучилися до пошуків. Ця невеличка подія навчила людей, що справжня сила стоїть у дружбі, співпраці та взаємодопомозі.

Answer 2

Ответ:

Притча про загублену вівцю розповідае нам про милість Ісуса Христа адже він бог який зійшов с небес задля нашого спасіння

Объяснение:

Answer 3

Звісно, ось вам притча про загублену вівцю та драхму:

В давні часи жила велика паства вівців на плодючих пасовиськах. Одного разу вівця вирішила вибратися за межі звичайних місць і розвідати невідомі терени. Вона подорожувала далеко і довго, відчувши себе вільною та незалежною. Але під час своєї подорожі вона зустріла групу вівців, які не мали пастира та були дуже голодні. Вони попросили цю загублену вівцю приєднатися до них, і вона погодилася.

Вони разом подорожували і знаходили пастиськи та їжу, ділячи один одному. З часом вони зрозуміли, що разом їм набагато легше та безпечніше, і вони стали справжньою родиною. Однак одного дня загублена вівця знайшла золоту драхму на землі. Вона вирішила, що це її особисте багатство і приховала її від інших вівців.

Відтоді вона почала відділятися від інших та не ділити з ними нічого. Вона стала більш самовпевненою і зазіхала на лідерство в групі. Інші вівці стали відчувати, що вона не та, хто була раніше. Група розпалася, і всі вівці розійшлися своїми шляхами.

Таким чином, загублена вівця втратила свою спільноту і друзів через свою жадібність та відсутність співчуття. Прийшовши до розуміння своєї помилки, вона більше не мала золотої драхми, але навчилася цінувати важливість спільноти та дружби.

Ця притча наголошує на важливості взаємодії, співпраці та поділу з іншими, а також попереджає про негативні наслідки жадібності та самовладності.