Question

Тема вірша "До Манлія Торквата"

Answer 1

Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, 
Вищий од пірамід царських, простоїть він. 
Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких —
Часу біг коловий — в прах не зітре його. 
Смерті весь не скорюсь; не западе в імлу 
Частка краща моя. Поміж потемками 
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію. 
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись 
Давн за владаря був серед полів сухих, — 
Будуть знати, що я — славний з убогого —
Вперше скласти зумів по-італійському 
Еолійські пісні. Горда по праву будь, 
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись, 
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.                                                                 

Білі вже збігли сніги. На луги повертається зелень,
Знов кучерявиться гай. 
В красній обнові земля, і знову, спадаючи, води
В'ються в своїх берегах. 
Грації з німфами враз, одкинувши одяг прозорий,
В танці кружляють собі. 
Рік, і година, та й мить, останок милої днини,
Радять: безсмертя не жди. 
Зиму змагає весна, її ж переборює літо
Й гине само, як лише 
Осінь розсипле плоди, за нею — на сон лиш багата —
Вже підбігає зима. 
Тоншає місяця серп і знов ясніє уповні,
Ми ж, коли канем туди, 
Звідки Еней не вернувсь, де Анк, де Тулл можновладний, —
Порохом, тінню стаєм. 
Хтозна, чи зволять боги до годин, що майнули, додати
Частку й наступного дня? 
Чим свою душу вгостиш — лиш того спадкоємець жадливий
Не загребе вже собі.
Тож, коли вмреш і коли над тобою в усім своїм блиску
Мінос вершитиме суд — 
Ні красномовство, ні рід, ні побожність велика, Торквате,
Сонця не верне тобі. 
Так і Діані самій не вдалось юнака Гіпполіта
Чесного звідти звільнить.
 Так і летейських оков з дорогого йому Пірітоя
Навіть Тесей не зіб'є.

Answer 2

Вірш "До Манлія Торквата" є одним з найвідоміших творів римського поета Гайя Валерія Катулла. Він був написаний у 1 столітті до н.е. і присвячений римському політику та оратору Манлію Торквату.

У вірші Катулл висловлює свою повагу та шану до Манлія Торквата, який був відомий своїми політичними здібностями та мовними навичками. Вірш має особистий характер і відображає поетичну та дружню зв'язок між Катуллом та Торкватом.

Катулл описує Манлія Торквата як "найпрекраснішого з людей" та "найбільшого римського оратора". Він говорить про його величність, гідність та розум, які роблять його винятковою особистістю. Катулл також зазначає, що Торкват є його найкращим другом та найбільшим покровителем.

Вірш "До Манлія Торквата" є виразом поетичної мови та звернення до великих політичних та культурних діячів давнього Риму. Він демонструє шану та пошану до Манлія Торквата, а також високу оцінку його здібностей та заслуг.

Цей вірш є прикладом класичної римської поезії, яка відзначається витонченим стилем та високими моральними цінностями. Він відображає традиції та цінності давнього Риму, а також показує велич та шану до видатних особистостей того часу.

Загалом, вірш "До Манлія Торквата" є поетичним шедевром, що відображає майстерність Катулла та його виразність у вираженні почуттів та емоцій. Він залишає слід у світовій літературі та є свідченням про велич та вплив давнього Риму на культуру та мистецтво.